Фортеця за обрієм: чому Україна робить ставку на багаторічну оборону, а не на швидкий мир
Українське командування та інженерні підрозділи розгорнули безпрецедентне будівництво оборонних споруд на південному та східному напрямках. Поки світова спільнота обговорює можливі мирні ініціативи нової адміністрації США, реальна ситуація на місцях свідчить про підготовку до тривалого протистояння. Масштабні роботи на Дніпропетровщині, зафіксовані міжнародними спостерігачами, демонструють перехід до стратегії глибокої ешелонованої оборони, здатної стримувати ворога роками.
Стратегічний тил як нова лінія фронту
У Дніпропетровській області, яка є ключовим логістичним та промисловим хабом країни, триває зведення багаторівневої системи оборони. Як повідомляє видання Le Monde, українські інженери створюють мережу, що простягається на сотні кілометрів. Ці укріплення розташовані на стратегічній відстані від поточної лінії бойового зіткнення, що дозволяє готувати їх безпосередньо як «другу та третю лінії» на випадок прориву фронту.
Система включає не лише класичні протитанкові рови та «зуби дракона», а й складні підземні комунікації. Журналісти відзначають, що українська сторона врахувала досвід боїв 2024-2025 років, коли ключовим фактором виживання стала здатність підрозділів перебувати в укриттях під час масованих обстрілів керованими авіабомбами (КАБ).
Технологічні особливості «підземних міст»
Сучасні українські фортифікації суттєво відрізняються від тих, що зводилися на початку повномасштабного вторгнення. Сьогодні акцент робиться на залізобетонних модулях та перекритих окопах. Це відповідь на домінування в небі російських розвідувальних та ударних БпЛА. Підземні житлові модулі обладнані засобами життєзабезпечення, що дозволяє гарнізонам тривалий час тримати оборону в повній ізоляції.
Окрім бетонних споруд, інженери використовують малопомітні металеві перешкоди та багаторівневі мінні поля. За даними Генерального штабу ЗСУ, темпи будівництва фортифікацій у 2024-2025 роках зросли в декілька разів, а на ці цілі було виділено десятки мільярдів гривень . Основна мета — створити зону, де будь-яке просування техніки противника стане неможливим без колосальних втрат.
Офіційна позиція та виклики будівництва
Масштаб робіт прямо вказує на те, що Київ не покладає надій на швидке дипломатичне розв’язання конфлікту. Військове керівництво виходить із реалістичних прогнозів щодо намірів Кремля продовжувати агресію. Представники Державної спеціальної служби транспорту (ДССТ), які безпосередньо керують роботами на ділянках, відверто заявляють про довгострокове планування.
«Країна має готуватися до багаторічного протистояння. Ми будуємо не на місяць, а на роки, створюючи таку систему, яку ворог не зможе подолати навіть за умови значної переваги в живій силі», — цитує Le Monde представника інженерних підрозділів
Попри високу інтенсивність робіт, будівельники стикаються з серйозними перешкодами. Головними серед них є дефіцит спеціалізованої техніки та постійні атаки ворожих дронів на будівельні майданчики. У районах поблизу Гуляйполя та Степногірська інженерним групам нерідко доводиться брати до рук зброю та виконувати роль піхоти, щоб стабілізувати ситуацію та завершити критично важливі об'єкти.
Дефіцит ресурсів та міжнародний контекст
Аналітики зазначають, що самі по собі бетонні стіни не зможуть зупинити агресора без належного наповнення військами та засобами ППО. Станом на початок 2026 року Україна продовжує відчувати нестачу піхотних резервів та далекобійних систем для захисту неба від російської авіації.
За даними звітів ISW (Institute for the Study of War), створення глибокої оборони є критично важливим, проте воно має супроводжуватися постачанням західних артилерійських систем та засобів РЕБ для придушення ворожої аеророзвідки . Без цього фортифікації ризикують стати мішенями для прицільних ударів. Отже, будівництво на Дніпропетровщині — це лише частина загальної стратегії виживання, яка демонструє всьому світові готовність України до тривалої боротьби за свою територіальну цілісність.