В умовах повномасштабної російської агресії компанії українського ГМК вжили комплекс заходів для підтримки своїх співробітників і збереження трудових колективів – від фінансової та психологічної допомоги до сприяння в релокації та новому працевлаштуванні. І це навіть попри 70%-ве падіння обсягів виробництва у 2022 році та втрату 40% усіх сталеплавильних потужностей. Про це повідомляють на сайті GMK center.
Навіть працюючи у збиток, компанії галузі робили все для того, щоб персонал мав стабільну зайнятість і дохід – зарплати платили вчасно, простої оплачували згідно з вимогами законодавства, співробітників залучали до допоміжних робіт.
«Наші підприємства різними способами, зокрема й через поступове збільшення зарплат та інших соціальних гарантій, намагаються зберегти трудові колективи. За несприятливих умов, коли ціни на продукцію ГМК дуже далекі від історичних максимумів, а витрати українського бізнесу на логістику зростають, навіть мінімальне збільшення витрат дається нашим підприємствам непросто», – каже Сергій Біленький, голова Федерації металургів України (ФМУ).
Зарплатна динаміка
Попри всі пов’язані з війною складнощі, в галузі спостерігається позитивна динаміка зарплат. За даними ФМУ, середня зарплата на підприємствах ГМК (Федерація об’єднує 90% галузі) минулого року збільшилася на 56,4%, до 23,9 тис. грн або $653 (за середньорічним курсом НБУ). Реальна зарплата з поправкою на інфляцію зросла в 1,5 раза. Таке високе зростання відбулося за рахунок низької бази порівняння 2022 року: у грудні 2022 середня зарплата в галузі становила 15,2 тис. грн. Тоді багато працівників опинилися в простої через перебої з енергопостачанням після ракетних атак на енергетичну інфраструктуру України.
Уже в березні поточного року середня зарплата на підприємствах ФМУ становила 24,4 тис. грн. Тобто номінальні зарплати вже перевищили максимальний довоєнний рівень – 21-22 тис. грн. Середня зарплата в ГМК у доларовому еквіваленті все ще нижча за довоєнний рівень, який складно «наздогнати» в умовах війни та за поточного масштабу проблем у галузі.
У будь-якому разі рівень зарплат на підприємствах українського ГМК традиційно істотно перевищує середній показник в Україні та промисловості. За даними Держстату, за 2023 рік середня зарплата в Україні становила 17,4 тис. грн, у промисловості – 18,4 тис. грн.
Однак офіційна статистика все-таки недостатньо показова. Від початку війни Держстат не лише затримує випуск даних, а й дає їх у скороченому вигляді. Вище наведено дані щодо зарплат у металургії та виробництві металовиробів, що не враховує галузь видобутку залізної руди, а тому не може відображати ситуацію в усьому ГМК. Дані ФМУ більш показові.
Читайте також: На підприємства об’єднаного гірничо-збагачувального комбінату Метінвесту у Кривому Розі запрошують фахівців різних напрямків
Традиційно в першій половині року великі компанії ГМК переглядають зарплати та/або вживають інших заходів фінансового стимулювання.
Робота з персоналом
Українські компанії ГМК продовжують створювати умови для навчання персоналу, підвищення рівня знань і навичок, а також перекваліфікації. Таким чином, компаніям вдається частково закривати вакантні посади внутрішніми ресурсами, а працівникам – зростати всередині компаній. Наприклад, у Метінвесті, перекваліфікацію проводять практично за всіма робітничими професіями, у більшості випадків вона здійснюється безпосередньо на виробництві. Минулого року перенавчання та підвищення кваліфікації пройшли 13 тис. співробітників Метінвесту.
«Завдяки корпоративному центру технічної експертизи та корпоративному кваліфікаційному центру співробітники і співробітниці мають можливість за кілька місяців оволодіти новими професіями або здобути додаткові знання та навички для підвищення кваліфікації чи оволодіння суміжною професією. Це допомагає нам задіяти наявний персонал на нових і додаткових роботах, надати їм можливості для зростання», – про свою практику перенавчання персоналу розповідають у Ferrexpo.
Компанії галузі активно працюють над залученням молодих кадрів. Наприклад, «АрселорМіттал Кривий Ріг» впроваджує низку проєктів для залучення й утримання молоді на підприємстві, що охопили 2023 року понад 20 тис. студентів. Ці проєкти включали профорієнтаційні, кар’єрні та неформальні заходи, онлайн-практики та оплачувані стажування для студентів. Аналогічні проєкти впроваджують й інші українські компанії ГМК.
Також підприємства галузі намагаються частково розв’язати проблему нестачі кадрів за допомогою зовнішнього найму.
«З початку 2024 року компанія відкрила зовнішній набір за більшістю виробничих професій, для будь-якого віку, для жінок і чоловіків. На підприємстві відкрито понад 1000 вакансій за різними профілями», – розповідають на “АрселорМіттал Кривий Ріг”.
Новим напрямком для кадрової роботи стала робота з ветеранами. За словами Сергія Біленького, всі підприємства галузі активно впроваджують різні програми реабілітації для демобілізованих ветеранів, надають їм психосоціальну підтримку, допомагають з лікуванням або протезуванням.
«Ми створюємо інклюзивну екосистему інтеграції ветеранів у повноцінне життя та роботу. Серед основних напрямів – психологічна реабілітація та додатковий медогляд. А також програми повернення, утримання та адаптації. Зокрема, це перекваліфікація, пільгові умови для вступу до «Метінвест Політехніки». Також ми вчимо команду, як приймати ветеранів, а керівників – як запобігати конфліктам у колективі. Переймаємо досвід США щодо роботи з ветеранами війни та розробляємо власні практики», – розповідає Тетяна Петрук, директор зі сталого розвитку та взаємодії з персоналом Метінвесту.
Ще одним актуальним видом підтримки співробітників в умовах війни є допомога в подоланні наслідків обстрілів. Так, «Інтерпайп» власним коштом відновлює житло й автомобілі співробітників, які постраждали від ворожих обстрілів у Нікополі.
Дефіцит кадрів
В умовах війни кількість працівників на підприємствах ГМК сильно скоротилася. За даними ФМУ, у перший рік повномасштабних бойових дій середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах об’єднання скоротилася зі 126 тис. до 80 тис. осіб. Минулого року це число знизилося ще до 71,1 тис. осіб на кінець періоду.
Українські підприємства ГМК, як і всі галузі української економіки, відчувають брак персоналу. Кількість відкритих вакансій у найбільших компаній обчислюється тисячами.
«Наразі в компанії відкрито близько 4000 вакансій. Серед причин дефіциту – трудова міграція, мобілізація, а також виїзд людей у безпечніші регіони та за кордон. Для подолання дефіциту ми проводимо перенавчання працівників, щоб окрім основної професії, вони отримали додаткову професію, за якою могли б працювати»,каже Тетяна Петрук.
Брак персоналу стосується всіх робітничих спеціальностей, хоча залежно від специфіки виробництва перелік дефіцитних спеціальностей для окремих компаній буде різним. Наприклад, у Ferrexpo не вистачає водіїв, електрогазозварників, слюсарів-ремонтників. Своєю чергою, «Метінвест» відчуває брак людей за такими позиціями: горновий доменної печі, машиніст коксових машин, прохідник, шлакувальник, машиніст розливної машини тощо.
Ключовим фактором, який зумовлює брак персоналу, є мобілізація. Загалом на підприємствах галузі вже мобілізовано понад 15% від загальної кількості працівників або приблизно 20 тис. осіб.
«Це серйозний виклик для бізнесу, оскільки не всі наявні вакансії наразі можна заповнити, особливо коли йдеться про кваліфікованих працівників та офіційне працевлаштування з подачею всіх відомостей про військовозобов’язаних до ТЦК», – розповідає Сергій Біленький.
Хоча компанії галузі мають право бронювання 50% співробітників, це не повністю розв’язує кадрові проблеми заводів через специфіку технологічних процесів (наявність вузькоспеціалізованих знань і досвіду). Тому підприємства активізували найм на роботу жінок, на позиції (машиністки кранів і конвеєрів, робота з обладнанням, контроль якості та ін.), де вони можуть замінити чоловіків.
Також на роботу підприємств негативно впливає і міграція. Деяка частина фахівців переїхала в інші регіони або за кордон ще на початку війни. Багато хто з них не поспішає повертатися, а інші співробітники залишають небезпечні регіони, в яких здебільшого і розташовані заводи.
Проблему нестачі кадрів не можна вирішити тільки зусиллями підприємств галузі. Для цього потрібна зміна системи бронювання. Якщо не розв’язати цю проблему, то вона може стати суттєвим обмеженням під час реалізації планів збільшення виробництва, які поставили перед собою підприємства галузі на поточний рік. Уже зараз брак персоналу на окремих підприємствах Метінвесту обмежує можливість виходу навіть на 50-60% від довоєнного виробництва.
В умовах потенційно можливого зростання виробництва і стабільної роботи морського коридору проблема нестачі кваліфікованих кадрів і навченого персоналу гостро стоїть перед усіма підприємствами галузі. Компанії ГМК завжди були надійним і системним роботодавцем в Україні, які працюють виключно в правовому полі. Підприємства підвищують зарплати, платять премії, інвестують у програми навчання і йдуть на всі можливі кроки для розв’язання проблем нестачі персоналу, але без активної допомоги держави, зокрема в питаннях бронювання, потенційне зростання виробництва може бути істотно обмежене.