Чому Росія провалила контрнаступ на Дніпропетровщині та де чекати головного удару

Ситуація на східному та південно-східному напрямках фронту станом на березень 2026 року демонструє різку зміну тактичних пріоритетів противника. Попри значну концентрацію сил, російським окупаційним військам не вдалося реалізувати план прориву вглиб Дніпропетровської області. Натомість основний вогневий та штурмовий тиск змістився на ключові вузли Донеччини.

Деокупація 430 квадратних кілометрів: успіх ЗСУ на Дніпропетровщині

За останніми даними, Сили оборони України змогли не лише зупинити просування ворога на межі областей, а й провести успішні контрзаходи. Як зазначає військовий експерт та співголова ГІ «Права Справа» Дмитро Снєгирьов в ефірі каналу «Еспресо», на Дніпропетровщині було деокуповано близько 430 кв. км території.

Основними точками зіткнення на цьому напрямку стали:

  • Олександрівський напрямок: ворог намагався атакувати в районах населених пунктів Злагода та Красногірське.

  • Результат: контрнаступ окупантів на цій ділянці офіційно вважається зірваним, що підтверджується мінімальною кількістю атак (лише дві спроби за останню добу).

Для порівняння, Дніпропетровщина наразі не є для Кремля пріоритетною ціллю №1. Статистика Генерального штабу ЗСУ свідчить про колосальний розрив в інтенсивності боїв: якщо на Дніпропетровщині зафіксовано одиничні атаки, то на Донеччині їх кількість вимірюється десятками.


Межівський напрямок: війна дронів та авіаційний тиск

Особливу увагу привертає ситуація поблизу селища Межова та прилеглих територій. Попри відсутність масштабних наземних проривів, ворог активно використовує тактику повітряного терору та виснаження логістики.

На відрізку Новопідгороднє — Колона — Межова зафіксовано високу щільність використання російських БПЛА «Молнія-2». Ці апарати працюють у зв’язці з авіацією, яка завдає ударів керованими бомбами поблизу Біляківки. Мета противника очевидна:

  1. Деморалізація цивільного населення та особового складу.

  2. Знищення логістичних шляхів, що з'єднують Дніпропетровщину з прифронтовими районами Донбасу.

  3. Перевантаження систем ППО за рахунок масованих запусків дешевих дронів перед авіаційними нальотами.

Критична загроза на Донеччині: тактика інфільтрації та флангові охоплення

Поки на Дніпропетровщині ситуація стабілізована, Донецька область залишається епіцентром найбільш запеклих боїв. Російське командування використовує тактику «малих штурмових груп», що дозволяє їм поступово просочуватися крізь українську оборону.

Найскладніша обстановка зберігається на двох напрямках:

  • Покровський напрямок: 57 штурмових дій за добу. Бої вже тривають за населений пункт Гришине.

  • Костянтинівський напрямок: 36 атак. Окупанти мають тактичні успіхи на флангах у районах Ступочок та Часового Яру.

Експерти наголошують, що Костянтинівка перебуває у вкрай невигідному географічному положенні. Місто розташоване в низині, тоді як ворог контролює панівні висоти в районі Торецька та Часового Яру. Це дає змогу противнику ефективно застосовувати важку артилерію та вогнеметні системи «Сонцепьок».

Висновки та прогнози

Наразі спостерігається стратегічний перекіс: успіхи України на Дніпропетровщині є важливим символічним та територіальним здобутком, проте вони не знімають напруги з основного театру бойових дій. Стратегічною ціллю РФ залишається повна окупація Донецької області, заради якої ворог готовий нехтувати втратами на інших ділянках.

Подальша доля фронту залежатиме від здатності Сил оборони України утримувати панівні висоти та ефективно протидіяти рейдовим групам противника в тилу Покровська та Краматорська.