В Україні триває реалізація масштабної програми захисту єврейських кладовищ

Її головна мета - не лише оберігати від вандалізму та знищення місця поховань, але й зберігати історичну пам’ять, розповів виконавчий директор Об’єднаної єврейської общини України Віталій Камозін інтернет-виданню газети Єврейської громади Дніпра «Шабат Шалом».

«У юдаїзмі осквернення місць поховання прирівнюється до вбивства. Єврейське кладовище - це недоторкана земля. Наш обов’язок - захистити ці території, щоб і сучасні, і прийдешні покоління знали правду про своє минуле», - зазначив він.

Пам’ятні знаки та повернення історії

З 2021 року на території України пам’ятними знаками позначено 124 єврейських кладовища, з них 11 - у Дніпропетровській області. Ці знаки не просто фіксують місце, де колись ховали євреїв, а й фактично стають щитом від спроб знищення чи забудови.

У нашому регіоні більшість таких кладовищ розташовані на півдні області - в колишньому Сталіндорфському районі, де до війни існувало понад 50 єврейських поселень. Найстарішим єврейським кладовищем тут вважається Інгулецьке, за 40 км від Кривого Рогу. Після війни воно було занедбане, мацеви використовували як будівельний матеріал. Відродження Інгулецького кладовища почалося лише у 2021 році завдяки ініціативі місцевих ентузіастів.


Приклади з Дніпра та Кам’янського

Програма вже принесла конкретні результати і на Дніпропетровщині.

Так, у Дніпрі кілька років тому завдяки цій роботі вдалося виявити залишки синагоги «Бейт Гахаїм» XIX століття. Місцеві мешканці знайшли мацеву та повідомили про це, після чого було встановлено, що неподалік збереглася цегляна стіна від старої синагоги. Тепер на мапі Дніпра з’явився ще один підтверджений об’єкт єврейської історії.

Не менш знаковою стала подія у Верховцевому. Тут у роки Другої світової війни на території психіатричного інтернату було розстріляно 18 пацієнтів-євреїв. Нещодавно на місці масового поховання встановили пам’ятний знак. У церемонії взяли участь рабин Кам’янського Леві Стамблер, представники громади, мери двох міст та народний депутат України. Це важливий приклад, коли місцева влада і громада об’єдналися задля збереження пам’яті.

Цікаві історії знаходять і в інших містах. У Самарі (нині Новомосковську) жінка знайшла мацеву прямо у себе на городі. Після цього на місці колишнього кладовища встановили пам’ятний знак, а камінь перемістили до музею. Подібна ситуація сталася й у Верхньодніпровську, де в дворі приватного будинку віднайшли мацеву XIX століття.

Людський фактор

Програма не могла б існувати без небайдужих людей. Камозін наводить приклад зі Снятина, де місцевий мешканець виявив, що весь його двір вимощено мацевами. Чоловік не став приховувати знахідку, а звернувся до громади. У результаті близько 300 надгробків, найстаріший з яких датується 1754 роком, повернули на цвинтар.

Подібні випадки є й на Дніпропетровщині. Це доводить: іноді саме випадкова знахідка, підкріплена чесністю та співчуттям, стає поштовхом до відродження історичної пам’яті.


Погляд у майбутнє

Сьогодні Програма захисту єврейських цвинтарів має вже понад 200 погоджених дозволів на встановлення пам’ятних знаків. Наступний етап - створення онлайн-бази єврейських кладовищ України. В ній будуть зібрані дані про місця розташування кладовищ, встановлені пам’ятні знаки, а в перспективі - і повні списки поховань.

«Ми хочемо, щоб людина могла ввести прізвище свого предка і побачити не лише місце поховання, а й переконатися, що кладовище збережене. У майбутньому плануємо навіть створити архів фотографій мацев, з індексацією написів. Це величезна робота, але спільними зусиллями ми впораємося», - підсумовує Віталій Камозін.

Збереження єврейських кладовищ у Дніпрі, Кам’янському та по всій області - це не лише про захист історичних пам’яток. Це про глибоку повагу до пам’яті, про наше спільне коріння і про те, як важливо залишити його недоторканим для майбутніх поколінь.