За 33 роки свого життя наш співрозмовник опанував декілька насправді чоловічих професій

Свого часу навчався прокатній спеціальності. Пізніше шість років віддав професії пожежника-рятувальника. У 2015-му брав участь у розмінуванні Слов’янська після його звільнення, за що отримав Відзнаку Президента України за участь в антитерористичній операції. З 2019-го сержант служби цивільного захисту Сергій Місюра міцно обрав професію слюсаря-ремонтника дільниці технічного обслуговування та ремонту механоустаткування вісепрокатного та кулепрокатного станів прокатного цеху Каметсталі. До цієї мирної справи він повернувся у 2023-му, після того як понад рік мужньо виконував обов’язок за зовсім іншою професією – гранатометник.

9 березня 2022 року Сергій Місюра прийшов у військкомат. Зазвичай, щоб уникнути надмірних емоцій у розмовах, він шуткує про це так: «Просто проходив повз і вирішив зайти». Молодого добровольця із досвідом рятувальника одразу ж прийняли на службу. 10 березня він вже був у 25-й бригаді, 15-го – під Авдіївкою, а 17-го воїни прийняли бій біля селища Верхньоторецьке. Далі був Ізюмський напрямок – як відомо, дуже «гарячий». Боїв було багато, та доля вберегла від поранень, від куль та уламків снарядів.

Читайте також: Каметсталь увійшла до рейтингу найкращих компаній України

– Шкода, що не всіх вона вберегла. Поряд були такі справжні хлопці, кожен коштував – на вагу золота, надійність – друге ім'я, – згадує Сергій. – Війна дуже швидко поєднує, народжує справжню дружбу. З людиною знайомий лише тиждень, а здається, що знаєш усе життя. Більшість були з нашого регіону, багато кам'янських хлопців, були з Каметсталі та Метінвест Промсервісу.

Підприємство і компанія, звичайно ж, допомагали та підтримували своїх захисників. Ветеран щиро і вдячно згадує, як вони отримували бронежилети, каски, зимову амуніцію, а батьки на Каметсталі – гуманітарну допомогу в межах проєкту Метінвесту «Рятуємо життя». Забутими і залишеними поза увагою наші бійці не відчував себе ні хвилини.

Сергій Місюра, звичайно ж, використовував будь-яку нагоду, щоб поспілкуватися з товаришами-прокатниками – дуже хотілося отримувати новини та звістки з цеху, в якому за три роки роботи в нього з’явилося багато добрих приятелів і справжніх друзів. І ця дружба пройшла випробування війною, підтримувалася телефонними дзвінками, щирим вболіванням за товариша і щоденною готовністю надати будь-яку допомогу. Тому після демобілізації за станом здоров’я Сергій без зайвих вагань повернувся на Каметсталь, у знайомий колектив.

– Найперше і найсильніше моє враження на мирній території – сонечко світить і усміхнені матусі з яскравими колясками, і це після сірої мертвої розрухи розстріляних міст та сіл. Бабуся в магазині довго і прискіпливо вибирає хліб, а я ще в іншому ритмі – поспішаю, боюся втратити зайву хвилину. Коли прийшов у цех, зустріли, як то кажуть, з усією душею, але спочатку якось намагалися мене берегти, менше завантажувати роботою. А чого мене особливо берегти, не сидітиму я, коли всі працюють. Мені було радісно, зустрічав усіх, кого давно не бачив. Вкотре переконався, що працюю у найкращому колективі. Це стало справжньою точкою опори при поверненні до мирної роботи.

Читайте також:У киснево-компресорному цеху Каметсталі капітально відремонтували агрегат для компримування кисню

Сьогодні Сергій Місюра стабільно та успішно працює у прокатному цеху, приєднався до ветеранської спільноти, де співробітники із досвідом війни спілкуються між собою, намагаються допомогти, підтримати один одного. А ще не перериває зв'язок із побратимами на фронті, намагається допомагати їм чим може. Розповідає, як нещодавно усім колективом організовували допомогу для колеги, який зараз служить. Зокрема, передав бійцю свій бронежилет – нехай тепер послужить йому та захистить.

На традиційне прохання дати пораду з власного досвіду щодо адаптації до цивільного життя і праці Сергій щиро відповідає:

– Головне, не замикатися у собі, більше спілкуватися із рідними, близькими, друзями, колективом. І в жодному разі не шукати порятунку «у чарці», це не допоможе, зовсім навпаки. Добре знайти собі якесь дуже мирне захоплення. Мені здається, це чудовий фактор для підвищення моральної та психологічної стійкості. Особисто я захоплений бджільництвом, у брата є пасіка, я із задоволенням беру участь у цій справі. Ну, і рибалка, звісно. Досвід війни все одно залишається, його нікуди не дінеш і не зітреш, але його можна зберігати в сейфі пам'яті та використовувати тільки те, що допомагає жити далі, працювати, спілкуватися з тими, кого любиш і поважаєш.

Раніше ми писали, що Каметсталь підтримує своїх: допомога військовим від Метінвесту та колег.