Від передової до цеху: як герой війни тримає фронт на ЮЖКОКСі
Історія Олександра Чергінця – це історія тисяч українців, які пройшли крізь жахіття війни, але не скорилися. Це нагадування про те, що справжня сила не в зброї, а в людському дусі, вірності принципам та в готовності йти до кінця заради своєї країни. Він – один із тих, хто виборює нашу свободу не лише на полі бою, а й у щоденній праці, у відбудові зруйнованого, у боротьбі за гідне майбутнє. Його історія не завершується – вона продовжується у справах, у серцях тих, хто пам’ятає і хто надихається його прикладом.
Життя Олександра Чергінця – це історія боротьби, відданості та незламності. Він не просто стояв на захисті Батьківщини, а пройшов через випробування, що загартували його дух і зробили символом мужності. Від підземних глибин шахт до передової війни – його шлях викликає шану та повагу.
Читайте також: Невидимий фронт залізничних ремонтників Каметсталі: історія майстра своєї справи
Він знає, що таке важка праця. Десятки років Олександр провів у шахтах Донеччини, де кожен день був випробуванням глибини, темряви та виснаження. Працюючи гірником на шахтах імені Скочинського та Засядька, він звик до викликів, що вимагали витривалості, самовідданості й командного духу. Згодом, опинившись на металургійних підприємствах, він опанував майстерність роботи з розпеченим металом, загартовуючи не лише сталь, а й власний характер.
2014 рік став для Олександра переломним. Полон. Час, що змушує відкинути всі сумніви й зробити вибір: зламатися чи боротися? Він обрав боротьбу. Вже у 2016 році передавав бойовий досвід молодим військовим у навчальному центрі, готуючи їх до найскладніших випробувань.
У 2018 році він влаштувався на ПРАТ «ЮЖКОКС», де виконував відповідальну роботу, що вимагала точності та самовіддачі. Проте доля знову покликала його не до виробничих цехів, а на поле бою.
Читайте також: Коли кокс палає, серце не боїться: історія першої жінки-машиніста на Каметсталі
Бахмут. Осінь 2022-го. Місто, що стало символом стійкості, стало й його випробуванням. Артилерійські обстріли, стрілецькі бої, безсонні ночі під гуркіт вибухів. При обороні Майорська на Бахмутському напрямку він отримав важке осколкове поранення в голову. Евакуація, лікування, місяці відновлення. Проте думками він усе ще був на фронті.
У квітні 2023 року він змушений був демобілізуватися за станом здоров’я. Але навіть після всього пережитого Олександр не дозволив собі зупинитися. Він повернувся на підприємство та довів, що війна не зламала його – вона лише загартувала.
Його подвиг відзначений численними державними нагородами, серед яких медаль «Захиснику Вітчизни» та відзнака «За оборону України». Але найціннішою нагородою для нього є вдячність побратимів і повага тих, хто знає його історію.
Читайте також: Від веслування до металургії: історія трансформації на Каметсталі майстра спорту Ігоря Чуба
Олександр Чергінець – людина, що не зламалася. Його шлях – це шлях воїна, який пройшов крізь вогонь і біль, але не втратив сили духу. Він не просто повернувся до мирного життя – він продовжує боротьбу, щодня віддаючи свої сили заради майбутнього України.