Мама для чотирнадцятьох: історія Оксани з Дніпропетровщини, яка виховує дев'ятьох власних дітей та п'ятьох племінників

У місті Самар, що на Дніпропетровщині, живе неймовірна жінка – Оксана Костянецька. На її плечах – виховання чотирнадцятьох дітей: дев'ятьох власних та п'ятьох племінників, які осиротіли після трагічної загибелі її брата на війні.

Читайте також: Пільги та субсидії : яку знижку на оплату комунальних послуг мають багатодітні сім'ї Дніпропетровщини у 2025 році

Брат Оксани, який протягом шести років жив разом з нею та дітьми, загинув на Курщині в кінці січня 2025 року. В інтерв'ю Суспільному Оксана розповіла про те, як їй вдається справлятися з такою великою родиною та які випробування їй довелося пережити, пише suspilne.media.

"Я навіть не думала, що це може статися"

Зі слів Оксани, її брат служив у війську вже третій рік і сам пішов на фронт, підписавши контракт. Незадовго до загибелі він зателефонував рідним і повідомив, що його направляють на гарячі точки під Курськом. 23 січня родина отримала страшну звістку про його смерть.

"Я навіть не думала, що це може коли-небудь статися, не уявляла собі такого. Я думала, що, як він піде, так і повернеться", – ділиться Оксана своїми переживаннями.

Читайте також: Діти ветеранів та загиблих захисників з Кам’янського зможуть безкоштовно навчатися у вишах України

Найважчим для жінки було повідомити про трагедію дітям.

"Я підійшла потихеньку та пояснила, що тата немає. У самої душа боліла, що це рідний брат. І діти якби розуміли. Старші, вони все розуміють. Вони завжди поруч з татом були. Тато в нас жив. Він з ними постійно був, з дітьми. Просто їх ніколи не відпускав".

Сестринська підтримка та материнська турбота

Коли брат Оксани пішов на війну, п'ятеро його дітей залишилися під її опікою. Їхня мати вже п'ять років не жила з ними, і всі спроби її знайти виявилися марними.

"Як сестра, я в будь-який момент могла його прийняти та допомогти, як собі. Я не могла кинути його і його діток. Тяжкувато було, але треба було якось глядіти за ними. Я втомлювалася, щоб все для них було", – розповідає Оксана.

Незважаючи на всі труднощі, жінка не уявляє свого життя без цих дітей.

"Я не можу віддати дітвору. Не хочу їх розлучати. Як вони в мене жили, так вони й будуть жити. Я не можу просто їх віддати, я за них стільки боролася і досі буду боротися. Я їх вважаю своїми дітьми".

Читайте також: Спрощено призначення соціальних стипендій ВПО і дітям УБД - нардеп Фролов

Головне – щоб діти були ситі, одягнені та навчені

Оксана переконана, що найважливіше у вихованні дітей – це забезпечити їхні базові потреби та дати їм освіту.

"Найважливіше, щоб вони були у мене ситі, одягнені та навчені. Вони повинні бути навчені, бо їм потрібна робота. Вони повинні закінчити школу, інститут".

У вихованні такої великої родини Оксані допомагає її чоловік.

"Чоловік мені допомагає в побуті. Наприклад, з малими: я мию, він витирає їх. У нас все дружньо виходить. Допомагає і з тими, і з нашими дітками. Ми вважаємо, що ми всі одна сім’я. У нас всі вони одинакові".

Оксана Костянецька – це приклад неймовірної сили духу, самовідданості та любові. Вона стала мамою для чотирнадцятьох дітей, об'єднавши їх у велику та дружну родину, незважаючи на всі життєві випробування.