Мистецький проєкт «Музей покинутих міст» втілює ГО «Коло Мамая» у співпраці з Музеєм історії Кам’янського за фінансової підтримки Українського культурного фонду
Його головна мета - зберегти пам’ять про українські міста, які були зруйновані, окуповані або покинуті через війну, а також розповісти історії людей, які втратили свій дім.
Проєкт уже отримав перші мистецькі надходження. До нього долучилися відомі українські художники, чиї роботи стануть частиною майбутньої мультимедійної виставки.
Однією з перших свою картину «Повернення додому» передала художниця з Вінниці Ірина Кравченко. За словами авторки, полотно народилося на початку повномасштабного вторгнення під час оборони Маріуполя.
«Це був початок повномасштабного вторгнення, оборона Маріуполя... В мене була така емоція тоді... я її відобразила і більше не могла малювати. Це моя емоція», - згадує художниця.
До проєкту також долучився Микола Солом’яний - член Національної спілки художників України, випускник Харківського художньо-промислового інституту. Останніми роками митець присвячує свою творчість війні, героїзму українських захисників і незламності Харкова. Його картини - це художня хроніка війни, у якій оживають людський біль, стійкість і надія.
Серед учасників проєкту - й художниця із Сум Вікторія Тарабан, яка називає мистецтво способом зберегти пам’ять про події війни та не дозволити їй зникнути.
«Я хочу долучитися до проєкту "Музей покинутих міст", тому що вірю: пам'ять важлива. Війна перекроює не тільки міста, а й людей - виснажує, змінює їхню ідентичність і внутрішній світ. Для мене мистецтво є способом зберегти цю пам'ять і не дозволити їй зникнути», - зазначає мисткиня.
Як поділитися своїми історіями
Водночас команда проєкту продовжує збір усних історій людей, які були змушені залишити рідні міста. Організатори прагнуть створити цифровий архів спогадів про Маріуполь, Бахмут, Авдіївку, Покровськ, Лисичанськ, Донецьк та десятки інших населених пунктів, які постраждали від війни.
Долучитися можуть усі, хто пам’ятає життя свого міста, його традиції, знакові місця, має фотографії, сімейні реліквії чи готовий поділитися особистою історією. Саме ці спогади стануть основою майбутньої мультимедійної виставки та цифрового музею.
Організатори наголошують: офіційні документи й статистика не здатні передати атмосферу втраченого дому так, як це роблять людські спогади. Тому кожна історія, кожна світлина чи мистецька робота - це ще один крок до збереження пам’яті про міста, які війна намагалася стерти з карти України.
Усіх охочих поділитися власною історією запрошують звернутися до команди проєкту через приватні повідомлення на сторінці музею.
Кожне свідчення стане важливою частиною великого архіву національної пам’яті.