Школа мала бути місцем навчання і спілкування, але натомість може перетворитися на арену цькування.  Діти також можуть зіштовхнутися із сексуальним та психологічним насильством.  Ці проблеми жахливі, і кожна дитина заслуговує на захист та підтримку

На жаль, часто діти мовчать про своє горе, боячись розповісти про нього найближчим людям – батькам. Чому так відбувається, і що можуть зробити батьки, аби зламати цю стіну мовчання?

Розбиті тендітні довіри

Відсутність довіри між батьками та дітьми є ключовою причиною мовчання. Діти, яких карають криком або фізично за дрібні провини, бояться звертатися до батьків з серйозними проблемами. Вони очікують гніву та осуду, а не співчуття та підтримки.


Непевність у батьківській опорі


Якщо діти не відчувають себе захищеними та підтриманими батьками, їм важко розповісти про свої проблеми.  Вони можуть бачити, що батьки самі не вміють справлятися зі стресом та емоціями, і бояться, що їхні переживання лише додадуть клопоту.

Страх звинувачень та неприйняття

Діти, яких звикли звинувачувати у власних невдачах, бояться, що їхні проблеми не сприймуть всерйоз. Вони можуть думати: "Якщо батьки не вірять мені в дрібницях, то хіба повірять у щось серйозне?"

Відсутність діалогу про важливе

Батьки, які соромляться говорити з дітьми про булінг, секс та інші складні теми, втрачають шанс побудувати довірливі стосунки. Діти можуть думати, що ці теми – табу, і не наважуються порушувати їх.

Як стати тим, кому можна довіритись

Створити атмосферу довіри та безпеки – головне завдання батьків. Ось декілька порад, які допоможуть вам стати ближчими зі своєю дитиною:
  • Випромінюйте тепло та прийняття. Запевніть дітей, що їх кохають за будь-яких обставин.
  • Станьте уважним слухачем. Не перебивайте, не критикуйте, дозвольте дитині розповісти свою історію.
  • Займіть сторону дитини. Дайте їй зрозуміти, що ви на її боці і допоможете вирішити проблему.
  • Уникайте звинувачень. Замість того щоб шукати винних, зосередьтеся на тому, як допомогти.
  • Поважайте особистий простір. Не тисніть на дитину. Дайте їй час розповісти стільки, скільки вона готова.
  • Говоріть про складні теми. Не уникайте розмов про булінг, секс та насильство. Нагадуйте дитині, що ви завжди відкриті для розмови.
Пам'ятайте: відкритість та довіра – запорука міцних стосунків з дитиною.  Ставши тим, кому можна розповісти все, ви зможете захистити свою дитину від насилля та допомогти їй подолати будь-які труднощі.