Народження селища та інфраструктурний прорив 1950-х
У середині 1950-х років місто Кам’янське (тоді Дніпродзержинськ) активно розширювало свої межі. 1955 року забудова перетнула магістральну залізничну лінію, рухаючись на південний напрямок. На місці чистого поля, де пізніше виросте новий залізничний вокзал, розпочалося будівництво нового житлового масиву — селища Будівельників.
Читайте також: Несподівані гості: в Кам’янському помітили велику колонію білих чепур
Нове поселення стало домівкою для робітників тресту "Дзержинськбуд", спеціалізованих будівельних організацій та їхніх сімей. Протягом наступних двох років селище отримало повний комплекс необхідної інфраструктури: комфортабельні житлові будинки, центральну котельню, їдальню, медичний пункт, лазню, а також продовольчі й промислові магазини, дитячий садок і школу. Для зв'язку нового району з центром міста було оперативно організовано автобусний маршрут від Транспортної площі (нині майдан Героїв).
Надземна артерія: пішохідний міст через залізничні колії
Ключовим елементом, що забезпечував не тільки транспортний, але й критично важливий пішохідний зв’язок, стало спорудження надземного пішохідного мосту через залізничні колії. Міст мав складну конструкцію, оскільки мав подолати не лише Кам’янську залізничну вітку, але й масивний насип головної магістральної лінії.
Його маршрут починався навпроти зупинки "32 школа" (яка пізніше стала "Палацом будівельників") і, піднімаючись все вище, долав обидві залізничні лінії, спускаючись зрештою до вулиці Дорожньої на території селища Будівельників. Ця споруда була життєво необхідною, оскільки єдиний альтернативний залізничний переїзд знаходився далеко — біля сучасної трамвайної зупинки "проспект Ювілейний". Пішохідний міст був символом прогресу та зручності, сполучаючи два береги міста через залізний бар'єр.
Читайте також: Рідкісна степова гадюка в Кам’янському: єдину отруйну змію помітили на Дніпропетровщині
Занепад і дивний демонтаж: від символу до примари
На жаль, до 1990-х років важливий інфраструктурний об’єкт прийшов у аварійний стан. З часом його зовнішній вигляд став вкрай сумним, а похилені фігурні поперечини ліхтарних стовпів, як зазначають очевидці, "нагадували безсило опущені руки".
У 1992 році поруч із мостом було збудовано альтернативний, безпечніший маршрут: пішохідний тунель під головною залізничною лінією, доповнений наземним переходом через Кам’янську вітку. З введенням в експлуатацію тунелю міст був закритий, його входи перегородили залізними щитами.
Рішення про кінець експлуатації
У 1993 році Придніпровська залізниця звернулася до міської влади з вимогою демонтувати аварійний міст, посилаючись на його небезпеку для руху поїздів. Виконавчий комітет міської ради погодився з цим. Згідно з рішенням від 27 січня 1993 року № 12, подальшу експлуатацію мосту було визнано недоцільною, а тресту "Дзержинськбуд" було надано дозвіл на його розбирання.
Проте сам демонтаж виявився неповним і досить дивним. Розібрали лише прольоти, що проходили безпосередньо над залізничними коліями, тоді як в’їзні пандуси та сходи залишалися неторкнутими ще довгі роки. Залишки споруди справляли незабутнє враження на мешканців та гостей міста, перетворившись на своєрідну архітектурну примару.
Останні сліди забутої спадщини
Повністю пішохідний міст був демонтований лише перед запуском високошвидкісного поїзда "Столичний експрес" Дніпропетровськ–Київ у 2003 році. Проте історія не зникла безслідно.
Навіть сьогодні уважний містянин може помітити сліди колишнього переходу. У 2012 році, під час масштабних дорожніх робіт із реконструкції проспекту Ювілейного, залишки мостового переходу були розкопані й деякий час перебували на поверхні. Крім того, з боку селища Будівельників досі збереглися:
Асфальтований підхід до місця, де раніше починався міст.
Невисока залізобетонна опора, яка слугувала опорою для крайніх прольотів сходів.
Ці залишки, зафіксовані на фото у 2018 році та раніше в архівах краєзнавця Віктора Куленка, є мовчазним нагадуванням про важливу інфраструктурну артерію, яка протягом майже п'ятдесяти років сполучала два райони Кам’янського.