Колекціонер Микита Неманов презентував унікальні артефакти та вчив знаходити красу в дрібницях
У Юнацькому відділі Центральної бібліотеки на Шевченка відбулася особлива зустріч, що стала справжнім ковтком натхнення на початку року. Гостем заходу став відомий колекціонер та дослідник східної культури Микита Неманов, який провів лекцію на тему: «Естетика Моно-но аваре - мистецтво бачити прекрасне».
Як і було обіцяно минулого разу, на початку зустрічі колекціонер показав речі, що вражають своєю історією та майстерністю виконання.
Короб для чаю (1810–1820-ті роки) - цей екземпляр чоловік отримав майже випадково, замовивши звичайну тарілку. Це рідкісний короб для чайної упаковки, виготовлений у техніці народного промислу. Це бамбукове плетіння, вкрите лаком - урісі.
«Таких речей залишилося дуже мало навіть у музеях. Дивовижно те, що зберігся рідний плетений бамбуковий шнур та лямка - це справжня сенсація для предмета такого віку», - повідомляє пан Микита.
Тяван (або чаван) - це чашка-піала для японської чайної церемонії, спеціальна посудина для приготування та вживання порошкового чаю матча. Це важливий культовий предмет, який символізує достатність, красу в недосконалості та є невід'ємним елементом традиційного чаювання.
«Це чаша для чаю, створена моїм другом - керамістом у 26-му поколінні. Чаша виконана у стилі раку. Це не гончарна робота, вона ліпилася виключно руками. Глина змішана з попелом та окалиною (металевою стружкою), що відлітає від клинка під час кування справжньої катани. Нею користуюся вже близько двох років», - розповідає чоловік.
Для виготовлення цього виробу використовувався природний дров'яний обпал у печі, яка була побудована ще у 1850 році.
Читайте також: Японські гравюри та архіви: у бібліотеці Кам'янського показали побут епохи Едо та розвінчали міфи про честь 47 ронінів
Після демонстрації цікавих артефактів центральною темою лекції стало поняття Моно-но аваре, яке визначає японське світосприйняття. Це поняття можна перекласти як «сумний досвід речей» або «сумне зачарування речей» - мистецтво знаходити красу в миттєвості, яка вже ніколи не повториться.
«Японська естетика вчить нас зупинятися і помічати те, на що ми зазвичай не звертаємо уваги через щоденний інформаційний шум та тривожність», - зауважує колекціонер.
В Японії навіть смерть сприймали як частину мистецтва, знаходячи в ній особливу вдячність і сумну красу.
«Самураї перед відходом писали вірші, в яких порівнювали своє життя з квіткою, що опадає. Існує символ - скелет у залізних обладунках, крізь який проростають квіти. Це метафора того, що смерть дає життя чомусь новому, дозволяючи насолодитися миттю переходу», - доповнює автор лекції.
Читайте також: Епоха Едо: натхненна лекція про японське мистецтво зібрала аншлаг у Кам’янському
Завершуючи зустріч, Микита Неманов порадив усім присутнім шукати красу в миттєвостях навколо себе. Коли ви навчитеся помічати її у простоті, у сонячному промені чи старій чаші, ви знайдете внутрішню рівновагу, яка є кращою за будь-яку терапію. Краса навколо - це лише питання вашої уваги.