На засіданні краєзнавчого товариства 2 вересня 2022 року, що відбувалася в старій частині міста, відомий письменник і історик Олександр Слоневський розповів про захоплюючу знахідку. За його словами, під час реконструкції на території першої міської лікарні, на одному з ділянок стався обвал ґрунту, в результаті якого будівельникам відкрилась частина дворівневого підземного ходу...

В історії нашого міста є багато невивчених та цікавих сторінок. До них відноситься й існування давніх підземних ходів, які, за припущеннями, могли бути побудовані наприкінці ХІХ сторіччя. Саме тоді на території невеликого села Кам'янське швидко відбувалося будівництво великого сучасного металургійного заводу (сьогоднішнього ДМК), селища Верхня Колонія, де проживала адміністрація та працівники підприємства, а також православної та католицької церков.

За іншою ж версією - місто було побудоване на вже існуючих катакомбах значно старіших за нього. Припускають, що причетність до появи катакомб могли мати козаки, які часто рили підземні лабіринти під своїми фортецями.

Споруди, зроблені з дерева та землі, руйнувалися з часом, а от коридори, що були прориті під ними та викладені каменем, лишалися майже неушкодженими.

Також побудову підземних тонелей приписують тамплієрам, частина з яких, після поразки їх ордену у Франції, знайшла прихисток на українській землі. Так, у Карпатах вони будували замки, а в центральних степах - підземні міста-лабіринти.

Локація на місці сучастної площі "250-річча міста"

Легенди "підземного міста"


"За неперевіреними легендами, з заводського управління ДМК, або, як його називали, Технічної Контори, можна було потрапити глибокими коридорами до костелу та церкви, з костелу до Дніпра, а з церкви до заводу. Навіть вказувався напрямок ходу від Технічної Контори до костелу... Існує думка, що всі великі громадські будівлі Кам'янського були пов'язані між собою якимось таємним кільцем. Кажуть, що високопоставлені особи пересувалися з пристані, розташованої на Дніпрі, до аристократичної частини поселення на каретах з конями через циклопічні підземні тунелі. Однак, разом із тим, стверджується, що це всього лише фантазії" , - пише Олександр Слоневський.

Якщо розширити коло пошуку та зазирнути до інтернет форумів, де є багато відгуків від людей, які бачили ці катакомби на власні очі, то міські легенди Кам'янського перетворюються на захоплюючу подорож в часі. Ми зібрали в мережі найцікавіші історії та теорії появи підземних ходів для цього матеріалу.


Окремої уваги заслуговує розповідь Любові Романчук, в якій зібрана купа цікавих фактів та свідчень людей, які ми просто не можемо не включити до нашої подорожі. 

1. Підземний резервуар


Згідно з легендою, потрапити в підземний лабіринт під старою частиною Кам'янського можна було з підвалу заводоуправління Дніпровського металургійного комбінату.

Глибокі коридори обходили підземний водний резервуар під вулицею Басейний тупік, у районі колишньої редакції газети "Знам'я Дзержинки" (тепер там велика клумба). Одним ходом можна було потрапити до церкви Святого Миколая на вулиці Коваленка, 3, і далі - до річки Дніпро, а іншим - до Свято-Миколаївського собору на вулиці Соборна, 1 й далі до заводу.

Мабуть, саме виходячи з того, що церква та собор були побудовані наприкінці XIX століття, тонелям приписують той самий час будівництва. Але не варто виключати й того, що культові споруди були спеціально побудовані там, де знаходився вхід до вже існуючого підземелля.

Руїни колишньої церкви

Існує кілька свідчень того, що в церкві (до її закриття в 1929 році) прихожани бачили вхід до катакомб під сходами в підвалі.

Так, люди описують,  що він починався сходами, які спускалися на вісім метрів, за ними йшов просторий коридор. Цей тонель мав напрямок в бік заводського управління.

Ті, хто мав змогу пройти по ньому, казали, що хід на деякій відстані від сходів був перекритий землею та цеглою внаслідок обвалу. Зараз вхід під церквою замурований.


Ще один хід, як стверджували свідки тих часів, вів від моргу першої лікарні на вулиці Вокзальна, 1 (зараз від нього залишилася лише замурований цеглою і обштукатурений дверний отвір з двома колонами) до будівлі, яка стояла на місці майбутнього кінотеатру "Слава" на вулиці Кірова (тепер там стоїть поліклініка ДМК).

2. Таємниці купецьких катакомб


В окремих легендах розповідається, що у XIX столітті всі важливі суспільні будівлі міста, особняки та великі торгові точки були пов'язані між собою підземним кільцем.

Купці з товаром вирушали з порту до центру старого міста, аристократичної Верхньої колонії, через підземні тунелі, де карети з конями вільно пересувалися. Товари доставлялися в особняки аристократів через підвали, до яких виходив цей хід.

Ці підвали дійсно існували, чому є маса історичних пам'яток і були досить заплутані, але скептики стверджують, що в принципі такого не могло бути, оскільки дістатися з порту до Верхньої колонії технічно неможливо: колонія розташована на декілька десятків метрів вище Дніпра.

Ворота Верхньої колонії

Є також документальне підтвердження наявності підземних ходів у Кам'янському, хоч і не зовсім пряме.

В книзі "Опис Дніпровського заводу", яка була видана у Варшаві в 1908 році й зберігається в музеї історії Дніпровського металургійного заводу, є такі рядки: "Вода проводилася в завод закритим цегляним каналом довжиною приблизно 1080 погонних метрів, шириною 1 метр і перетин 1,6 метра квадратного. Канал має ухил в 100 градусів".

Цей канал за описом йшов від заводу в напрямку Дніпра. Але в книзі немає жодної згадки про те, що канал був закладений під час будівництва заводу, а отже, можливо, що керівництво просто використовувало вже існуючий підземний хід для потреб виробництва.

3. Підвали анклавістів


Ще одна міська легенда розповідає, що під проспектом Пеліна в Кам'янському розташовувалося старовинне підземне сховище, яке в післявоєнний час використовувалося радянською міліцією як витверезник.

Де точно воно знаходилося, свідчень не збереглося. Історія лишила нам у спадщину лише руїни будівлі НКВС, про яку ходили свої легенди.

Старожили розповідали, що під цим будинком колись були величезні підвали з коридорами, які від них відходили. У 30-х роках XX століття влада обладнала їх похмурими в'язницькими склепами, де більшовики тримали, катували та розстрілювали "ворогів народу".

У роки Другої світової війни там обосновалося гестапо, і підвали використовувалися як катівня. Деякі з підземних коридорів навіть використовували як братські могили, куди скидали трупи, обсипаючи їх негашеним вапняком.

Дивовижно, але частина цих легенд знайшла своє підтвердження навіть у наші дні, орієнтовно в 2016 році міські дигери вперше спустилися під землю в районі транспортної розв'язки "Вовче горло", розташованої під залізничним мостом навпроти вулиці Іосифа Манаєнкова (колишня Комуннарська).

Точне розташування входу до катакомб хлопці й досі тримають в секреті. За їхніми словами, майже відразу вони натрапили на довгий тунель, що вів у напрямку річкового порту. Час від часу він ставав вузьким проходом, по якому можна було тільки повзти, іноді ж розширювався до ширини вулиці.

Тоді ж був виявлений підземний магістральний коридор під проспектом Аношкіна (це весь район колишньої Верхньої колонії). Цікавою деталлю є те, що, за словами дигерів, бокові гілки цього підземного ходу були вкриті великими сталактитами довжиною до метра.

4. Таємнича база


Існує також теорія, що основну частину катакомб проклали вже в радянський період для розміщення секретного військового об'єкта. Якого саме, лишається загадкою. Деякі навіть говорили про існування військової бази під містом, де проводилися випробування секретної бактеріологічної і геофізичної зброї.

Також є легенди про катакомби з великим бомбосховищем, розташованими під будівлею Дому Побуту "Лада", побудованою в 1978 році на проспекті Свободи (колишній проспект Леніна); про розгалужену підземну комунікаційну систему під лікарнею №7 на вулиці Сергія Слісаренка (колишня вулиця Скалика), під будівлею міської ради на площі Петра Калнишевського в Заводському районі, та про схований біля Романковського кладовища вихід з підземного лабіринту.

Як правило, розповіді про ці "об'єкти" не мають жодних деталей та конкретних прив'язок до місцевості.

Підземний коридор, знайдений дигерами в місті Дніпро

5. Безхатько та мідна плита


На одному з інтернет форумів міста, можна зустріти ще ось таку цікаву розповідь.

Десь близько 1990 року служба безпеки ДМК затримала безхатька, який намагався здати на метал товсту мідну плиту значних розмірів.

Під час допиту виявилося, що, за його словами, ця плита була видобута ним з підземного ходу, вхід до якого знаходився десь поблизу костела і йшов в напрямку Мартена ДМК. За його словами, підземний хід мав такі розміри, що через нього може проїхати залізничний вагон. Також він розповів, що підземний пол в цьому ході був викладений мідними плитами...

Що сталося далі з цим безхатьком, та чи шукали той тонель співробітники ДМК, історія замовчує. Але кажуть, що під час демонтажу Мартеновського цеху багато хто з робочих бачив, що під цим цехом існували дуже глибокі підземні ходи, схожі на лабіринти. 

6. Легенда про бондаря


Діамантом міських легенд є історія про бондаря. У 50-60-х роках ХХ століття жив у наших краях, недалеко від Романковського кладовища, бондар, який виготовляв на замовлення діжки.

Він жив бідно у маленькому будиночку з дружиною і сином. Складом йому служив підвал під будинком, в якому він зберігав готові діжки. Коли ж місця в підвалі стало замало, він вирішив його поглибити.

В процесі роботи земля обвалилася, а бондар впав в  велику яму, з якої відходив тунель. Вибравшись звідти, він обережно закрив яму дошками, нікому не розповівши про знахідку. Кожен день після цього господар почав зміцнювати та відновлювати виявлений прохід, рухаючись все глибше і глибше вниз.

А потім його фінансовий стан раптово пішов вгору - він купив автомобіль, коштовне обладнання. Родина жила заможньо й не мала ні в чому потреби. Лише старий будинок лишався таким як був, а господар категорично відмовлявся його ремонтувати.

Як це буває зазвичай, така поведінка викликала заздрість та підозру серед сусідів, які все частіше стали задаватися питанням: звідки таке багатство? Хтось з них написав доноса на бондаря і його викликали на допит до відділку МДБ СРСР, але він туди не з'явився. Та й взагалі більше його ніхто не бачив.

Дружина, коли її чоловіка оголосили зниклим безвісти після закінчення встановленого строку, вийшла заміж вдруге. А через місяць молодят виявили мертвими у старому будинку бондаря.
Слідів вторгнення не було виявлено, й слідчі припустили, що вони посварилися й в запалі вбили один одного.

Будинок був конфіскований державою, й в ньому влаштували склад. Але сторожі та бухгалтери не залишалися там довго, розповідаючи про привидів, які живуть в тому домі, дивні шуми та подихи.

Пізніше, на додачу до всього ще й почав зникати товар при повній відсутності персоналу, й склад довелося закрити. Так будинок залишився порожнім і поступово руйнувався.


Щодо бондаря, то місцеві мешканці стверджують, що він сховався від органів в тих самих підземних ходах, які він відкрив, і де, на свою нещасливу долю, знайшов скарб. Час від часу він виходив на поверхню для пошуку їжі, стаючи все більше і більше нелюдяним.

Одного разу він застав вдома свою дружину з незнайомим чоловіком і вбив обох, а потім саме він лякав робітників складу, щоб ті не дізналися тайни його скарбу.

Після руйнування будинку його фундамент зрівняли з землею, засипавши й тунель. Кажуть, що бондар досі ходить тими коридорами, катаючи по ним свої діжки - їх гуркіт чули рідкісні відвідувачі підземного міста.

Підземний тонель, Дніпро

***

Серед науковців та істориків не існує єдиної думки щодо підземних тунелів Кам'янського. 


Безумовно, є свідчення людей, факти, зафіксовані під час будівництва та реконструкції старовинних будівель міста, а також поодинокі записи в книжках та літературі, що прямо каже нам про те, що підземні ходи могли існувати, а може й досі існують прямо під нашими з вами ногами.

Проте в розповідях про їхню протяжність і розміри, без сумніву, присутні перебільшення та нічим необгрунтовані здогадки.

Як би там не було, ця сторінка історії міста є дуже цікавою, а дослідження, присвячені їй, завжди знайдуть свого читача.

Але ми нікому не радили б займатися пошуком цих підземних лабиринтів через їхній аварійний стан та ту небезпеку, які можуть нести в собі будь-які підземні споруди. 

А чи бачили ви підземне Кам’янське? Чи вірите в існування цих тонелей під містом? Чекаємо на ваші коментарі – нам в редакції дуже цікава ваша думка.

Cтаттю створено за матеріалами видань "Дніпро вечірній" , "Sobitie", "Наш Репортер"  та відкритих інтернет джерел. Фото підземель зроблені дігерами в підземних ходах під Дніпром носять суто ілюстративний характер.