Всеукраїнський мистецько-документальний проєкт «Музей покинутих міст» реалізує громадська організація «Коло Мамая» у співпраці з Музеєм історії міста Кам’янського за фінансової та інформаційної підтримки Українського культурного фонду
Головна мета проєкту - зберегти пам’ять про міста й громади, які були зруйновані війною або опинилися під російською окупацією, зафіксувати людські історії та культурний код цих територій.
Проєкт особливо актуальний для Кам’янського. Від початку російсько-української війни місто прихистило понад 35 тисяч вимушених переселенців. Для багатьох із них Кам’янське стало новим домом.
Від особистої втрати - до спільної пам’яті
«Музей покинутих міст» - це не просто виставка картин чи колекція речей. Організатори прагнуть перетворити особисті історії людей, які втратили свої домівки, на спільний простір пам’яті.
Проєкт також має важливу соціальну складову. Він допомагає переселенцям відчути зв’язок із власним минулим та культурою, а мешканцям громад, які їх прийняли, - краще зрозуміти досвід людей, змушених залишити рідні міста.
У серпні команда проєкту зміцнила співпрацю з Українським інститутом національної пам’яті, куди планують передати записані інтерв’ю, Національною спілкою художників України та громадською організацією «Бджола», яка надала фінансову підтримку. Також готується окреме видання, присвячене «Музею покинутих міст».
Арт-партнером став український виробник професійних матеріалів для живопису ROSA, який передав художникам комплекти олійних фарб для створення робіт.
Чотири частини однієї історії
Візуальна концепція проєкту побудована як шлях від мирного життя і втрати дому до пам’яті та надії на повернення.
- Перша серія - «Координати тепла». Вона розповідає про довоєнне життя, рідний дім, сімейний затишок і звичайні речі, які після початку війни набули особливого значення.
- Друга - «Точка зламу». Її тема - початок війни, евакуація, страх, хаос і момент, коли людині доводиться залишати все знайоме та вирушати у невідомість.
- Третя серія отримала назву «Ехо тиші». Вона присвячена покинутим і окупованим містам, порожнім вулицям, зруйнованим будинкам та відчуттю часу, який ніби зупинився.
- Фінальна частина - «Пам’ять. Мрія про повернення». У ній головними темами стають збереження української ідентичності, пам’ять про назви вулиць і міст та віра у майбутнє відновлення.
У роботах художники поєднують живопис, графіку й колаж. Використовують олію, акварель, нитки, друковані матеріали та інші фактури. Експозиція поступово переходить від світлих образів мирного життя до драматичних сюжетів війни, евакуації та втрати.
«Соняхи і мед», Маріуполь, Донецьк та інші історії
У серпні мистецька частина проєкту поповнилася роботами художників із різних регіонів України.
Запорізький митець Микола Шиверський передав натюрморт «Соняхи і мед». Картина була створена в Бердянську ще до повномасштабного вторгнення і стала символом мирного життя та затишку приазовського дому.
Художник із Маріуполя Олександр Малаховський, який пережив близько півтора місяця обстрілів у підвалах та втратив майно, створив серію «Важливі речі». У ній він відтворив предмети свого дитинства, які згоріли у Маріуполі. Продовженням стала робота «Важливі назви», присвячена топонімам рідного міста.
Валентина Олемпіюк-Виннікова представила полотно про Донецьк. На ньому - світло у вікні майстерні її батька, художника Геннадія Олемпіюка.
Свої роботи передали також Оксана Одайник - графіку «Без тебе», Людмила Салтан із Вінниці - картини «Тривожна реальність» і «Скорбота», Анжела Коренкова з Генічеська, Євген Прокоф’єв із Запоріжжя - полотно «Пам’ять», присвячене знищеній Кам’янці Запорізької області.
Харківський художник Олег Лазаренко створив мозаїчний рельєф «На захисті ідентичності», а мисткиня із Сум Анжела Яценко, яка нині працює у польському Катовіце, передала картину «Святий Юрій Переможець».
Земля з окопів і речі зі зруйнованих міст
Окрему частину майбутньої експозиції становлять справжні артефакти війни.
До колекції передали землю з окопів поблизу Сіверська Бахмутського району, де влітку 2023 року тривали важкі бої.
Серед реліквій із Мар’їнки - книга Михайла Коцюбинського зі зруйнованої школи №1, прапори місцевої організації «Союз Чорнобиль України» та Мар’їнського району. Восени 2022 року ці речі врятував капітан ЦСО «Схід» Йосип Арович, який згодом загинув у боях за місто.
Воєнна журналістка «Суспільне Донбас» Юлія Підгола (Рацибарська) передала вишитий рушник, врятований із розбитого клубу в селі Іверське, а також дитячу книжку з випаленої Новоселівки на Лиманщині.
Кожна така річ стає не просто музейним експонатом, а матеріальним свідченням життя людей та громад, яких торкнулася війна.
Запис усних історій вимушених переселенців
Серед них - історія Тетяни Теплюк, родина якої пережила дві депортації. У 1951 році радянська влада примусово виселила її бабусю з бойківського села Лісковате до Роздолівки на Донеччині. Через понад 70 років, у 2023-му, російська агресія вдруге позбавила цю родину дому. Попри все, сім’ї вдалося врятувати особливу реліквію - весільний вишитий стрій 1939 року.
Своєю історією поділилася і Валерія Балан, керівниці танцювального колективу з Авдіївки.
Для Валерії Авдіївка - це місто дитинства, юності, кохання та професійного становлення. Тут вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Владиславом. Подружжя разом будувало плани, навчалося та працювало, однак війна змусила залишити Авдіївку й починати життя заново вже у Кам’янському. Владислав влаштувався на ПрАТ «ЮЖКОКС», а Валерія шукала новий професійний шлях.
Попри втрату рідного дому, родині вдалося зберегти найважливіше - бути разом. Саме у Кам’янському здійснилася їхня найбільша мрія - народився довгоочікуваний син Даниїл.
Валерія зізнається, що хоча родина втратила можливість жити в Авдіївці, віру у повернення вона не втратила.
У межах проєкту також задокументували розповідь Анастасії Гордієнко, дружини полоненого захисника з полку «Азов».
«Монолог міст»
Історії зруйнованих та окупованих населених пунктів розповідають і в цифровому форматі.
У серпні в межах рубрики «Монолог міст» з’явилися випуски, присвячені Авдіївці, Лисичанську, Торецьку та Соледару. Ці матеріали допомагають зберігати не лише факти про міста, а й особисті спогади людей - про будинки, вулиці, школи, роботу, друзів та звичайне життя до війни.
Велика виставка відкриється у Кам’янському
Усі зібрані протягом літа картини, артефакти та документальні свідчення об’єднають у велику підсумкову експозицію.
Відкриття виставки заплановане на 28 вересня 2026 року в Музеї історії міста Кам’янського.
У межах виставки передбачена культурно-реабілітаційна програма: кураторські екскурсії, воркшопи та публічні дискусії.