Штурм замість вибору: що чекає на військових у СЗЧ після вироку суду

Проблема самовільного залишення частин (СЗЧ) залишається одним із найскладніших викликів для української армії на початку 2026 року. Попри системні кроки держави назустріч військовослужбовцям, існують чіткі юридичні кордони, після перетину яких умови повернення до війська стають значно жорсткішими. Військові рекрутери наголошують: можливість самостійно обрати підрозділ та спеціалізацію зберігається лише до моменту оголошення судового вироку.

Критична межа: чому важливо повернутися до винесення вироку

Військовослужбовці, які опинилися в статусі СЗЧ, мають обмежене вікно можливостей для легалізації свого становища на вигідних умовах. Ключовим фактором тут є час. Якщо боєць приймає рішення повернутися добровільно до початку судового процесу, він зберігає за собою право вибору місця служби. Як зазначають фахівці, це дозволяє знайти підрозділ із кращою атмосферою або обрати посаду, що відповідає професійним навичкам.

Ситуація докорінно змінюється після винесення вироку. За словами представника рекрутингового центру 3-го армійського корпусу з позивним «Тренер», засуджені особи вже не мають права на вибір. Їхній шлях до війська пролягає виключно через специфічні умови, які передбачають високі ризики та відсутність звичних соціальних гарантій.

«З виправної колонії ти можеш потрапити лише в штурмовики, і ти там маєш рік перебувати без відпустки», — наголосив представник 3-го АК в інтерв'ю для «Армія TV» 

Причини самовільного залишення частини: від конфліктів до побутових негараздів

Аналіз випадків СЗЧ показує, що більшість бійців наважуються на цей крок не через небажання захищати країну, а через сукупність особистих та бюрократичних чинників. Серед найпоширеніших причин — конфлікти з безпосереднім командуванням, тривала відсутність ротацій та сімейні проблеми, що накопичуються під час служби.

Рекрутери зазначають, що часто поштовхом стає банальне відчуття несправедливості або емоційне вигорання. Проте, незалежно від мотиву, правові наслідки залишаються неминучими. Очікування, що ситуація вирішиться сама собою, є хибною стратегією, оскільки правоохоронна система працює автоматично. Згідно з даними Державного бюро розслідувань, кількість проваджень щодо військових злочинів змушує державу шукати баланс між дисципліною та необхідністю повернення людей у стрій 

Правові пастки та неможливість повернення із СІЗО

Одним із найскладніших етапів для військовослужбовця є перебування у слідчому ізоляторі (СІЗО). Рекрутери попереджають, що на цьому етапі юридичні механізми стають завадою навіть для тих, хто щиро прагне повернутися на фронт. Технічна процедура часто не дозволяє забрати людину з-під варти до закінчення судового розгляду, що забирає від трьох до шести місяців дорогоцінного часу.

«Тренер» пояснює, що багато військових починають усвідомлювати наслідки лише опинившись за ґратами. Проте на етапі СІЗО система стає неповороткою. Відтак, боєць змушений чекати вироку, який автоматично позбавляє його права на вибір професії в армії. Це підтверджує і позиція Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, який раніше зазначав, що проблема СЗЧ потребує не лише каральних заходів, а й глибокого переосмислення методів управління персоналом 

Соціальний аспект та мотивація до виправлення

Окрім правових наслідків, СЗЧ несе значне моральне навантаження. Військові, які відбувають покарання, часто стикаються з внутрішніми конфліктами, пов'язаними зі ставленням родини та суспільства. Приклади засуджених свідчать, що усвідомлення обов'язку перед дітьми та бойовими побратимами часто стає сильнішим за страх перед штурмовими діями.

Військові рекрутери закликають не доводити ситуацію до крайньої точки. Добровільне звернення до рекрутингових центрів до моменту затримання дозволяє уникнути ганебного статусу та продовжити службу в умовах поваги та взаєморозуміння. Держава наразі пропонує механізм «другого шансу», але він діє лише для тих, хто готовий зробити перший крок самостійно, не чекаючи візиту представників правоохоронних органів.