Крізь пекло Бахмута і важке поранення: як рятівник «Каметсталі» повернувся до своєї справи

Саме таку справу обрав на все життя Сергій Пономаренко. У найтяжчий для країни час він став на захист усього найдорожчого, а після тяжкого поранення і демобілізації знайшов в собі сили і мужність повернутися до роботи газорятівника Каметсталі.

До війни Сергій понад 17 років працював у команді газорятувальної станції підприємства – за покликом і сімейною традицією. Адже його батько все життя був газорятівником у коксохімічному виробництві. Із коксохімічними підрозділами були пов’язані професійні долі дідусів і бабусь, а мама, на металургійному виробництві, була однією з перших жінок України нагороджена відзнакою Президента – медаллю «За працю і звитягу».

Восени 2023 року Сергій Пономаренко став до лав ЗСУ, воював на одному з найгарячіших напрямків. Кліщіївка і Бахмут – українські населені пункти, які захищали надзвичайні люди, перед незламністю яких тьмяніли вогонь і метал.

Військовий-піхотинець Сергій Пономаренко на фронті виконував особливу справу – був провідником, тобто тим, хто проводив бойові, розвідувальні, медичні чи постачальні групи до лінії фронту і через неї, «до краю і за край», як говорить ветеран. Іноді не вистачало й декількох діб, щоб подолати на п’ять кілометрів той «край». Вивчав і знав безпечний шлях у пеклі, і тільки він міг провести людей, убезпечивши, наскільки це взагалі можливо, їхні життя. Отут і став в пригоді досвід рятувальника і добре володіння навичками орієнтування на місцевості, яка дуже швидко змінюється – під шаленим вогнем лісосмуга за декілька годин може перетворитися на пустку. І вкотре подякував батькові, завзятому мисливцю і рибалці, який з дитинства навчав сина багатьом тонкощам та секретам орієнтування.

Під Кліщіївкою Сергій Пономаренко отримав тяжке поранення. Дев’ять місяців лікування, допомога від Метінвесту при пораненні, а потім – демобілізація і повернення на Каметсталь. Повернувся, звісно, туди, де його найбільше чекали, – до колег, а вірніше друзів у ГРС, зв’язок із якими не переривався усі ці два роки.

Свій шлях реабілітації ветеран, який тільки у вересні демобілізувався, визначає, спираючись на знання і досвід рятівника, власні медичні навички і психологічну підтримку від дружини. Інна ретельно готувалася до його повернення, проходила спеціальні курси, вивчала психологію, а все інше їм підказує щира любов.

"Лікарі мені казали, що я навряд чи буду ходити. А я сказав, що буду, і не тільки ходити, а й працювати за професією. Розробив для себе особистий реабілітаційний комплекс: насамперед плавання, піші прогулянки, фізичні вправи. Так, мені ще боляче, і бігати швидко не можу, та від милиць і палички вже звільнився. Зараз записався на плавання за програмою «Вільні хвилі», яка нещодавно почала працювати у Кам’янському за підтримки Метінвесту. Буду підтягувати свій фізичний стан. Я ж рятувальник – це зобов’язує…"

Сьогодні Сергій Пономаренко – знову у команді газорятівників Каметсталі. Ні тяжке фізичне поранення, ні болючі спогади не зупиняють ветерана на цьому шляху. Він впевнений, що саме серед колег, які давно стали надійними друзями і побратимами у виконанні робочих завдань, він – на своєму місці.