Більшість сучасних населених пунктів Дніпропетровської області мають глибоке історичне коріння, яке сягає часів Запорозької Січі

До початку масштабної індустріалізації та забудови регіону у XVIII-XIX століттях, територія сучасного Придніпров'я була густо вкрита козацькими зимівниками. Ці господарські осередки з часом трансформувалися у повноцінні села та містечка, частина з яких досі зберігає залишки традиційної архітектури та планування.

Від тимчасових стоянок до великих сіл: як формувалася географія регіону

Зимівник у системі господарювання Війська Запорозького Низового був не просто місцем для зимівлі, а повноцінним фермерським господарством. За історичними даними, у середині XVIII століття на землях Вольностей Війська Запорозького налічувалося понад 4000 таких поселень. Основна їх частина розташовувалася в межах сучасних Дніпропетровської, Запорізької та Кіровоградської областей.

Після ліквідації Січі у 1775 році багато козаків залишилися на своїх зимівниках. Російська імперська влада почала роздавати ці землі поміщикам, а колишні козацькі хутори примусово об'єднували у більші населені пункти — слободи та села.

Як пояснює доктор історичних наук, голова Дніпропетровської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Ігор Кочергін у коментарі для "Суспільного", саме козацькі хутори та зимівники стали фундаментом для розбудови багатьох міст і сіл регіону, включаючи сам обласний центр. Історик наголошує, що такі населені пункти, як Діївка, Сухачівка, Мандриківка, Лоцманська Кам'янка (які нині є районами Дніпра), а також десятки сіл навколо, виникли саме на базі козацьких поселень, зберігаючи імена своїх засновників — запорожців Дія, Сухача, Мандрики.


Де на Дніпропетровщині збереглася автентична архітектура

Знайти оригінальну козацьку хату-мазанку XVIII століття у первозданному вигляді сьогодні вкрай складно через недовговічність будівельних матеріалів (глина, очерет, дерево) та наслідки воєн ХХ століття. Проте у регіоні існують локації, де побут відтворено з максимальною історичною точністю на місці реальних поселень.

Одним із таких осередків є козацький хутір Галушківка, розташований поблизу сучасного селища Петриківка. Поселення було засноване наприкінці XVII століття запорозькими козаками. Сьогодні тут функціонує етнографічний комплекс, де реконструйовано типову садибу зимівника.

Згідно з даними дослідників Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. Яворницького, опублікованими у розрізі вивчення козацької доби, типовий зимівник складався з кількох житлових хат (для господаря та наймитів), а також господарських споруд: клуні, стайні, хлівів, льохів та кузні. Хати будувалися за каркасною технологією (з ліси) або викладалися з саману (суміші глини та соломи), після чого білилися зсередини та ззовні. Справжня козацька архітектура відрізнялася відсутністю надмірних декоративних елементів — акцент робився на практичності та здатності зберігати тепло взимку.

Окрім Петриківщини, залишки старого планування вулиць та фрагменти мазанок початку ХХ століття, збудованих за дідівськими козацькими технологіями, можна знайти у селах Царичанської, Магдалинівської та Томаківської громад.

Що знаходять археологи на місці колишніх садиб

Справжній масштаб поширення козацьких господарств на Дніпропетровщині розкривається під час археологічних розкопок. Найчастіше дослідники знаходять залишки зимівників уздовж берегів річок Оріль, Самара, Мокра Сура та Базавлук.

Під час польових сезонів археологічні експедиції фіксують чіткі сліди житлових та господарських будівель. Серед найпоширеніших знахідок, які підтверджують високий рівень розвитку побуту на зимівниках:

  • Фрагменти кахлів (свідчення наявності печей, якими опалювали будинки заможні козаки).

  • Залишки керамічного та скляного посуду, часто імпортного походження.

  • Сільськогосподарський реманент (залишки кіс, серпів, деталей возів).

  • Монети, люльки для паління та металеві прикраси.

Ці артефакти спростовують міф про те, що козаки-зимівчани жили у бідності, демонструючи, що вони вели активну торгівлю та мали міцне господарське підґрунтя, яке згодом стало економічною базою для розвитку сучасних сіл Дніпропетровщини.