Поряд з конвертером, у крихітній кабінці з пультом керування – тендітна жінка, що може вмить перетягти на відстань багатотонні шлаковози, не мигнувши й оком

Дивно звучить, тільки не для неї, бо це її професія – машиніст-транспортувальник гарячого металу конвертерного цеху. Наталія Головата – одна з тих жінок, чия робота забезпечує безперебійний ритм металургійного виробництва. За свої старання та любов до обраної професії цього року її було удостоєно честі представляти свій колектив на Алеї трудової слави комбінату.

У конвертерному цеху Наталія працювала спочатку машиністом транспортувальної стрічки на помолі вапна, потім перейшла у шихтове відділення. Працюючи на скраповозах, жінка виявила свої найкращі професійні якості і невдовзі стала бригадиром. У 2008 році перейшла працювати на місце своєї мами після її виходу на пенсію – машиністом-транспортувальником гарячого металу, де працює і досі. Саме ця робота припала жінці до душі найбільше.

Внесок Наталії у сталевий ритм виробництва конвертерного цеху є критично важливим. Основний її обов’язок – своєчасна подача шлаковозного візка під конвертер для прийому рідкого шлаку після зливу готової сталі.
Не менш відповідальною справою є прибирання жолобу рейкових шляхів від технологічного сміття – шлаку, просипів вапна, що потрапляють туди з конвертера під час продувки сталі. Цю роботу жінка виконує також з пульта управління – за допомогою скребка шлаковозу.

Сама Наталія про свою професію розповідає так:

– Мій шлаковоз я завжди порівнюю з Попелюшкою, що «танцює» біля конвертера, вигрібаючи з жолобу сміття. Від того, наскільки якісно буде вичищено жолоб, залежить подальший безпечний рух сталевоза з гарячою плавкою. Тож тут потрібна уважність та дисципліна. Проте за роки праці я керую шлаковозом впевнено і з задоволенням. А ще моє завдання – пильно стежити за днищем конвертера, і, якщо помічаю прогар кожуху, маю негайно попередити про небезпеку колег-сталеварів. Разом ми – відповідальна команда, що перетворює розпечений метал на сталь. І усвідомлення того, що я – важлива ланка в цьому складному і цікавому процесі, наповнює кожен мій день гордістю за свою професію.

Життєве кредо пані Наталії – позитивне мислення. Особливу радість та натхнення Наталія знаходить у спілкуванні зі своїми онуками, з якими проводить багато вільного часу. А її незмінним хобі є творчість, а саме амігурумі – мистецтво в'язання гачком маленьких м'яких іграшок. Наповнені позитивною енергією майстрині, вони стають радістю для тих, хто їх отримує від неї у подарунок.