Творчість українського художника Івана Харітонова є прикладом того, як мистецтво може перетворити звичайну буденність на джерело чистого натхнення

Для Харітонова осіннє Кам’янське  стає не просто натурою, а своєрідним "вікном у світ світла", де міські пейзажі та тихі осінні мотиви набувають виняткової поетичності.

Живопис Івана Харітонова привертає увагу своїм динамічним стилем та глибоким емоційним забарвленням, яке, втім, виражається через максимально об’єктивне спостереження за реальністю. Художник дотримується думки, що у повсякденності міститься найвища цінність: «Споглядаючи осінь у Кам'янському, найдорожча мить — ніжний подих повсякденності, де звичайний затишок перетворюється на чисту поезію, написану світлом.» Це філософське ставлення є стрижнем усієї його творчості.


Мастихін як інструмент поезії

Однією з найбільш помітних рис робіт Івана Харітонова є його віртуозне володіння мастихіном – спеціальним інструментом для нанесення фарби. Ця техніка дозволяє художнику створювати густий, рельєфний мазок (імпасто), що надає полотнам відчуття динаміки та фізичної присутності матеріалу.

Техніка пастозного живопису є ключовою для передачі світла і тіні. Наприклад, у зображеннях міських вулиць помітна характерна текстура стін старих будівель та тротуарів, що робить фарбу не просто кольором, а об’ємом. У лісових пейзажах, де зображено могутні дерева з яскраво-жовтим осіннім листям, мастихін допомагає передати не лише форму крони, а й енергію осіннього сонячного світла, що пробивається крізь гілки. Подібний метод також використовується для зображення водних поверхонь та відображень, як у роботі з червоним човном біля берега, де густі мазки створюють ілюзію мерехтіння води.


Міський пейзаж Кам’янського: Непомітна краса в центрі уваги

Тематично більшість робіт Харітонова зосереджені на міському середовищі Кам’янського. Він фіксує не парадні площі, а скоріше робочі, буденні сцени, наділяючи їх високим художнім змістом. На полотнах можна побачити характерні архітектурні елементи:

  1. Старі квартали: Картини часто зображують вулиці з трамвайними коліями та старовинними будівлями з характерними вежами та високими вікнами. Ці сцени пронизані особливою атмосферою, де минуле співіснує з сучасним рухом автомобілів та міських комунікацій.

  2. Тихі місця: Художник звертається і до камерних сцен. Прикладом є зображення кафе "Coffeeman", де чітко видно гру світла і тіні, а групи людей, виконані широкими колірними плямами, створюють відчуття вечірньої затишної міської суєти.

  3. Індустріальні мотиви: У портфелі художника присутні й пейзажі, пов'язані з портовою або промисловою зоною. Зображення синіх кранів і буксирів у гавані підкреслює контраст між потужністю металевих конструкцій та м'якою, розмитою кольоровою гамою води і неба.

Ці міські зарисовки не просто відображають топографію, вони передають емоційний стан міста восени, перетворюючи звичайний затишок на об’єкт мистецького осмислення.


Світло і колір: Ключові елементи творчого методу

Центральною темою у живописі Івана Харітонова є Світло. Художник майстерно використовує контрасти теплих і холодних тонів, щоб «витягнути» світло із темних, насичених осінніх барв. Його палітра наповнена глибокими синіми, фіолетовими та коричневими відтінками, які слугують фоном для вибухів яскравого оранжевого, жовтого та вохри, що імітують відбитки сонця.

У його роботах тінь ніколи не є просто чорною. Вона складена з багатошарових, насичених кольорів (наприклад, суміш фіолетового, синього та темно-зеленого), що надає тіні прозорості та глибини. Завдяки такому підходу, міські пейзажі Кам’янського, наповнені осіннім дощем чи вечірньою мрякою, все одно сприймаються як світлі та життєствердні, віддзеркалюючи внутрішнє прагнення художника до щастя буденності.


Іван Харітонов є художником, який доводить, що справжнє натхнення приховане у найпростіших речах. Його картини осіннього Кам’янського – це не просто мальовничі зарисовки, а детально продумані композиції, що оспівують красу повсякденного життя, техніку мастихіна та нескінченні можливості кольору. Творчість Харітонова займає важливе місце у сучасному українському живописі, пропонуючи глядачеві погляд на світ, наповнений світлом і поезією.