Пан Микола - людина з потужною життєвою силою. І хоча доля не завжди посміхалася до чоловіка, натомість він завжди посміхався долі

З рідного міста на Донеччині до Кам‘янського Микола Івановича евакуювався нещодавно.

Працював на шахті, отримав важку травму на виробництві, але зміг подолати наслідки і, попри прогнози лікарів, повернувся не просто до життя, але й до роботи.

«Я все життя присвятив рідному місту, шахті, людям, які жили та працювали поруч зі мною. Я горів справою свого життя! Бог не дав мені дітей, але подарував гарних людей поруч», - ділиться Микола Іванович.

Страшна війна застала чоловіка в рідному Вугледарі. Місто майже з перших днів повномасштабного вторгнення постійно потерпає від обстрілів ворога.

«Спочатку я ще жив вдома, ховався у підвалі своєї багатоповерхівки. Але згодом сталося пряме влучання в мою квартиру, і я переїхав до свого дачного будинку. Там я тримав невеличке господарство: трохи курей, кролів та нутрій. Також не давали померти з голоду наші військові та волонтери», - розповідає пан Микола.

Бої у тій місцевості дуже запеклі, снаряди постійно рвуться на всій лінії фронту. І настав той день, коли один з них прилетів безпосередньо на подвір’я дачного будинку чоловіка. 

«Вибух був дуже потужний, я на деякий час втратив свідомість. А коли прийшов трохи до тями, то побачив: немає більше мого невеличкого господарства…», - з гіркотою в голосі розповідає Микола Іванович.

Читате також: В Кам’янському працює хаб, де переселенцям надають юридичну та психологічну допомогу

Трохи згодом волонтери евакуювали чоловіка до Кам‘янського, де він потрапив у дбайливі руки працівників Карітасу.

Від мінно-вибухової травми пан Микола лікується і зараз. На жаль, контузія дуже негативно вплинула на слух чоловіка. Відтепер йому треба постійно користуватися слуховим апаратом.

«Що я можу зробити сам? Я майже нічого не чую… Як мені спілкуватися з державними службами, лікарями?», - нарікає чоловік.

«А ми вам допоможемо!» - із наснагою прийшли на допомогу соціальні працівниці проєкту «Реагування на гострі потреби важкохворих осіб, які постраждали внаслідок військових дій у зв’язку з російською агресією в Україні».

Тепер візити до лікаря, доставка обідів, закупівля продуктів, вимірювання тиску, надання ліків та засобів гігієни, прибирання у квартирі, а найголовніше -  спілкування та дбайливе і уважне ставлення до себе отримав Микола Іванович.

«Я дуже вдячний працівникам Карітасу. Навіть не гадав, що існують такі потужні організації, які допомагають самотнім людям мого, вже такого поважного віку. Не уявляю, як би мені скрутно було, якби про мене не дбали «мої дівчата», - з теплотою та вдячністю говорить чоловік.

Проєкт реалізується завдяки благодійній організації CNEWA Canada.