У самому серці Дніпра розташований парк, який щодня відвідують тисячі містян
Проте мало хто знає, що під його алеями — рештки колишнього міського кладовища. Історик Кирило Габор розповів, що на території сучасної зеленої зони до 1980-х років знаходилося повноцінне цвинтарне поле, яке існувало ще з кінця 1930-х років, пише suspilne.media.
"Десь з кінця 30-х років, і це кладовище проіснувало аж до початку 80 років ХХ століття. У цьому парку є декілька збережених могил. Це братська могила радянських воїнів і могила Красносельского. Але окрім цих двох комплексів, по всьому парку ще є розкидані зруйновані надгробні плити", — каже він.
Читайте також: Неочікуване місто на Дніпропетровщині: Максим Галкін розкрив, де похований його дід-ветеран
Сьогодні у парку залишилися лише кілька візуальних нагадувань про поховання. Це, зокрема, братська могила радянських воїнів та могила українського архітектора Олександра Красносельського, автора понад 30 споруд у колишньому Катеринославі. Однак, за словами історика, це далеко не все, що залишилось від цвинтаря.
"По всій території парку ще є зруйновані або переміщені надгробні плити. Вони без точної прив’язки до поховань. Це означає, що ми буквально ходимо по кістках", — зазначає Габор.
Зі свідчень історика, демонтаж кладовища у Дніпрі відбувався за типовим радянським сценарієм — заїжджала техніка, яка бульдозером зрівнювала могили із землею. Частину рештків просто прикопували на місці. Лише ті, хто мав можливість, встигли перепоховати рідних на інших кладовищах. На згадку про них у парку висаджували дерева — як символ нового життя.
Один з небагатьох винятків — саморобний надгробок Я.Д. Каневського, встановлений родичами на місці його поховання після знесення офіційного кладовища. Надпис вирізьблено на шматку алюмінію, огорожу змонтовано вручну.
"Коли ми ходимо по таких стежках, де кожного дня гуляють люди, то ми ходимо по кістках. У нас тут такий цікавий випадок є. Родичі, коли кладовище було зруйноване, вони запам’ятали місце поховання свого предка. І зробили такий саморобний надгробок, щоб відмітити конкретно цю могилу. Видно, що надгробок у нас такий саморобний. Зі шматка, мабуть алюмінію. Так, алюміній. І частина огорожі. І вручну нанесений напис "Каневський Я. Д,", — каже він.
Цей знак, хоч і кустарний, став важливим маркером того, що люди намагаються зберігати пам’ять навіть попри відсутність офіційного визнання.
Читайте також: Допомога на поховання у 2025 році: хто і скільки може отримати
"Взагалі логічно було б ці могили, ці надгробні плити, ці гробівнички, які залишилися, вже їх не можна достеменно прив’язати до якогось конкретного поховання. Взагалі логічно було б їх знести в якийсь центр", — зазначив він.
Читайте також: ЇЇ стратило гестапо: в Німеччині знайшли рідкісне фото підпільниці з Кам'янського
Могила архітектора Красносельського, який зробив вагомий внесок у вигляд радянського Дніпра, теж збереглася частково. За словами Габора, бронзові декоративні елементи пам’ятника були викрадені, хоча основа з граніту лишилася на місці.
Фахівець наголошує: збереження таких місць — питання не лише історії, а й гідного ставлення до пам’яті поколінь.
"Це наше минуле. Його не можна стирати чи ігнорувати. Потрібно не забувати про такі локації, повертати їм роль меморіальних просторів і показувати, що Дніпро — місто з глибокою історичною пам’яттю", — підсумовує історик.