На Дніпропетровщині зафіксували появу степової дибки — найбільшого коника Європи, занесеного до Червоної книги. Дізнайтеся, чому цей хижий гігант складається лише з самок і яку користь приносить природі.

У розпалених сонцем степах Дніпропетровщини серед звичного сюрчання коників з'явилася справжня велетенська гостя. У Криворізькому районі та на околицях Дніпра екологи та місцеві жителі помітили унікальну комаху — степову дибку (Saga pedo). Це не просто черговий коник, а найбільший представник цього ряду в Україні та всій Європі, чиї розміри можуть сягати 12 сантиметрів!

Королева Степу, що обходиться без королів

Найдивовижніша риса степової дибки — це її спосіб розмноження. Уявіть собі вид, що складається виключно з самок. Самців у степової дибки просто не існує в природі. Розмножуються ці комахи шляхом партеногенезу — самка відкладає незапліднені яйця прямо в ґрунт, з яких навесні вилуплюються її точні генетичні копії, теж самки. Це робить кожну особину справжньою амазонкою світу комах.

Читайте також: Непомітні, але важливі: три рідкісні комахи Дніпропетровщини, які потребують захисту

Цей унікальний механізм виживання дозволив дибці існувати мільйони років. Вчені навіть знайшли її зображення на кістках мамонта віком понад 20 тисяч років, відоме як «палеолітичний коник».

Ненажерлива хижачка на варті полів

Попри свій "кониковський" вигляд, степова дибка — це грізний і вкрай ефективний хижак. Вона не харчується травою. Її раціон складається з інших комах, зокрема сарани, коників та богомолів, які часто є шкідниками сільськогосподарських культур.

Свою здобич дибка ловить із засідки, немов справжня тигриця. Завдяки своєму зеленувато-жовтому забарвленню, вона ідеально маскується в траві. Потужні передні лапи, вкриті гострими шипами, не залишають жертві жодного шансу. Іноді її здобиччю можуть стати навіть дрібні ящірки, що робить її одним з головних хижаків у своєму мікросвіті. Таким чином, ця комаха є природним інсектицидом і надзвичайно корисною для агроекосистем.

Чому ми бачимо її так рідко?

Степова дибка занесена до Червоної книги України як вразливий вид. Причин її зникнення декілька:

  • Розорювання степів: Її природне середовище існування стрімко скорочується через сільське господарство.
  • Використання пестицидів: Хімікати, що використовуються для боротьби зі шкідниками, вбивають і дибку, і її кормову базу.
  • Низька щільність популяції: Навіть у сприятливих умовах дибки живуть поодинці, що ускладнює їх виявлення та збереження.

Активною ця комаха є переважно вночі. Її життєвий цикл недовгий: з'явившись влітку, вона полює і відкладає яйця до перших осінніх заморозків у листопаді, після чого гине.

Якщо вам пощастить зустріти цю дивовижну істоту, не варто її лякатися чи вбивати. Вона не несе жодної загрози для людини. Найкраще, що можна зробити, — це сфотографувати її та дати спокій. Кожна зустріч з дибкою — це унікальна можливість доторкнутися до живої історії природи нашої країни.