На території України є значні запаси кобальту - стратегічного металу, що має ключове значення для виробництва акумуляторів, електротранспорту та авіаційного машинобудування

За оцінками геологів, українські надра можуть містити понад 8 тисяч тонн кобальту у складі руд.

Кобальт в Україні не утворює окремих родовищ, однак часто зустрічається як супутній елемент у нікелевих рудах. Найбільші перспективні ділянки зосереджені у Кіровоградській та Дніпропетровській областях, а також у межах Волинського та Приазовського мегаблоків Українського кристалічного щита.

Одними з ключових зон залягання вважаються:

  • Середнє Придніпров’я (Дніпропетровщина),
  • Середнє Побужжя (Кіровоградщина),
  • Волинський та Приазовський геоструктурні мегаблоки.
  • Каменський масив та Прутівський рудопрояв у Волинському блоці.

За даними аналітичних оцінок, загальні прогнозні ресурси можуть становити до 26,7 млн тонн руди, що робить Україну одним з найбільш потенційних центрів видобутку кобальту в Європі.

Світова географія видобутку кобальту

Найбільша частка ресурсів припадає на латеритні родовища, розташовані переважно в тропічному поясі - в Австралії, на Кубі, Філіппінах, у Новій Каледонії та Індонезії. Ці родовища мають значні запаси, але характеризуються низьким вмістом кобальту (зазвичай 0.05–0.1%) і вимагають складної металургії для вилучення металу.

У Канаді, Китаї, Фінляндії та інших країнах здійснюється видобуток кобальту з магматичних сульфідних руд. У цих регіонах кобальт здобувається як побічний продукт при виплавці нікелю або міді. Магматичні родовища мають меншу частку в глобальних запасах (понад 7%), але забезпечують до третини світового виробництва завдяки високій ефективності переробки.

Де використовують кобальт

Кобальт - це стратегічний метал, який відіграє важливу роль у сучасних технологіях. Його активно використовують у виробництві літій-іонних акумуляторів для смартфонів, ноутбуків та електромобілів. Саме завдяки кобальту батареї працюють довше, повільніше зношуються і не перегріваються. Тому кобальт є ключовим елементом у розвитку електротранспорту, зокрема автомобілів Tesla.

Важливою сферою застосування кобальту є металургія. Його додають до сталі, щоб зробити її твердішою, міцнішою і стійкішою до високих температур та зношування. Такі сплави використовують для виготовлення різального інструменту та деталей, які працюють під великими навантаженнями.

Кобальт також застосовують у виробництві потужних магнітів. Такі магніти не втрачають свої властивості при нагріванні чи вібраціях, тому їх використовують у електродвигунах, трансформаторах, генераторах, медичному обладнанні та звукових системах.

Окремо варто згадати авіацію та космічну промисловість. Кобальтові сплави здатні витримувати екстремально високі температури, тому з них виготовляють елементи турбін літаків та двигунів ракет.

Також кобальт використовують у радіоелектроніці та високоточних технологіях - з нього створюють компоненти мікросхем, термоелектричні генератори та інші сучасні елементи, необхідні для складних технічних систем.

Чому метал назвали «Кобальт»

Аристократична назва металу тісно пов’язана з саксонськими копальнями, а точніше з підземним гномом Кобольдом, який там жив на думку саксонців.

Справа в тому, що не завжди руда, яка приймалася тоді за срібну, давала при виплавці безпосередньо дорогоцінний метал. Дане явище якраз і приписували до злих вчинків маленького гнома Кобольда.

Руда, яка не давала срібла, але була за зовнішніми ознаками дуже схожа на срібну, отримала назву “кобольд”.

Швидше за все, це були  миш’яковмісні кобальтові мінерали - кобальтин CoAsS, або сульфіди кобальту скутерудит, сафлору або смальтін.

У 1735 році шведський хімік Георг Брандт виділив з даної руди сірий, із слабким рожевим відтінком, невідомий метал, який отримав назву “кобольд” або “Кобальт”. Брандт з’ясував також, що з’єднання саме цього елементу забарвлюють скло в синій колір.