Чому мапи бойових дій не показують усієї правди: складна ситуація на межі Дніпропетровщини

Оцінка ситуації на фронті виключно за зміною кольорів на інтерактивних мапах часто створює хибне уявлення про реальний стан речей. Особливо яскраво це проявляється на межі Дніпропетровської області та на суміжних напрямках, де бойові дії переходять від штурмів населених пунктів до виснажливих боїв за кожну лісосмугу.

Динаміка на Південно-Донецькому напрямку

На Південно-Донецькому відтинку фронту російські війська не полишають спроб проникнення в райони населених пунктів Запоріжжя та Ялта. Основна тактика противника полягає у спробах закріпитися в окремих укриттях для подальшого нарощування своєї присутності.

Проте підрозділи Десантно-штурмових військ Збройних Сил України ведуть активну контрбатарейну та штурмову роботу по виявлених позиціях. Завдяки оперативному реагуванню, українські військові вибивають піхоту з укриттів, не дозволяючи ворогу довго утримувати зайняті точки.

Водночас фіксуються вклинювання з боку українських сил на околицях населеного пункту Перебудова. Загальний вектор наступальних та стабілізаційних дій української армії на цій ділянці залишається спрямованим у бік Комара. Операція з витіснення противника з цього району триває.

Специфіка боїв на межі Дніпропетровщини

Окремої уваги заслуговує ситуація поблизу Дніпропетровщини. Військові аналітики наголошують: лінія контролю тут не зводиться лише до населених пунктів. На Новопавлівському напрямку, окрім таких точок, як Філія та Дачне, простягається величезна кількість полезахисних лісосмуг.

Аграрна специфіка півдня та сходу України передбачає наявність густих посадок, що розділяють суцільні поля. Відстань між такими лісосмугами зазвичай становить 400–600 метрів. Саме ці природні бар'єри перетворюються на найскладніші ділянки для зачистки.

Особливості боїв за лісосмуги порівняно з відкритою місцевістю:

Вибити противника з посадок значно важче. Ворог використовує коріння дерев та рельєф для створення "лисячих нір", переміщується між позиціями та накопичує резерви.

Що кажуть експерти про тактику в лісосмугах

Складність ведення бойових дій у таких умовах підтверджують як військові, так і профільні аналітичні центри.

Команда аналітичного проєкту DeepState, що спеціалізується на OSINT-розвідці та картографуванні бойових дій, у своїх роз'ясненнях щодо методології мап регулярно наголошує на проблемі "сірих зон".

Аналітики зазначають, що статус певних лісосмуг може залишатися невизначеним тижнями:

"Часто малюють контроль над полями, хоча фактично піхота сидить виключно в посадках. Контроль над лісосмугою означає вогневий контроль над прилеглим полем, але фізична зачистка кожної посадки вимагає колосальних зусиль"

Зі свого боку, Інститут вивчення війни (ISW) у своїх щоденних звітах щодо російської наступальної кампанії детально аналізує використання окупантами природних перешкод. В одному з концептуальних звітів щодо боїв на півдні аналітики підкреслюють:

"Російські війська використовують розгалужену мережу лісосмуг для побудови ешелонованої оборони. Вони з’єднують посадки траншеями, створюючи приховані шляхи постачання, що робить швидке механізоване просування неможливим без попередньої ретельної роботи піхоти" 

Чому не варто квапити події

Враховуючи вищезазначене, не всі населені пункти чи ділянки в цьому районі можна вважати повністю стабілізованими, навіть якщо вони позначені певним кольором на мапі.

Зачистка такої місцевості — це тривалий процес. Військовим потрібен час, щоб:

• Фізично пройти кожну посадку.

• Перевірити бліндажі та приховані укриття.

• Замінувати або заблокувати шляхи можливого повернення диверсійних груп.

Саме тому на Новопавлівському напрямку та поблизу меж Дніпропетровщини все ще можуть залишатися осередки присутності ворога, навіть там, де його основні сили вже зазнали суттєвих втрат. Оцінювати успіхи операцій варто не за щоденним оновленням картографічних сервісів, а за офіційними повідомленнями Генерального штабу щодо остаточної стабілізації лінії фронту.