З наближенням п’ятирічного терміну перебування багатьох українських біженців у Швейцарії, місцева влада розпочала процес перегляду правил надання фінансової підтримки

У кантоні Цюрих вже висунули ініціативу щодо обмеження доступу українців до стандартної соціальної допомоги, яка зазвичай надається після багаторічного проживання в країні. Якщо раніше очікувалося, що після п'яти років життя у Швейцарії біженці зможуть перейти на загальну програму інтеграції та отримувати допомогу на рівні з резидентами, то нині ці перспективи опинилися під великим питанням. Чому країна змінює свій підхід та що це означатиме для гаманців українських громадян — аналізуємо детально.

Нові правила соціальної підтримки для українців у кантоні Цюрих

Відповідно до базових норм швейцарського законодавства про надання притулку, особи, які перебувають у країні зі статусом тимчасового захисту S безперервно протягом п'яти років, зазвичай отримують право на перехід до дозволу на проживання категорії B (так званий перміт B). Цей документ традиційно відкриває доступ до стандартної системи соціального забезпечення, яка розрахована на громадян Швейцарії та мігрантів із довгостроковим правом на перебування.

Проте місцева влада кантону Цюрих запропонувала запровадити власні зміни на рівні регіону. Суть нового законопроєкту полягає в тому, щоб залишити виплати для українців виключно в межах спеціальної системи підтримки навіть після перетину п'ятирічного рубежу. На практиці це означає, що замість повноцінного переведення на стандартні виплати, біженцям пропонують і надалі надавати фінансову допомогу за значно нижчими тарифами, міцно прив'язаними до первинного статусу S.

Нові правила мають набути чинності одночасно з федеральними змінами — 1 березня 2027 року. Очікується, що саме після цієї дати швейцарські кантони отримають розширені повноваження і зможуть самостійно визначати обсяг фінансової підтримки для людей, які мають статус тимчасового захисту та відповідну посвідку на проживання.

Чому виплати не планують підвищувати до стандартного рівня

Запровадження жорсткіших фінансових обмежень має насамперед глибоке економічне підґрунтя. Переведення десятків тисяч українських біженців на стандартну програму соціальної допомоги створило б величезне навантаження на місцеві бюджети швейцарських кантонів, до якого вони наразі не готові.

Як детально пояснює президентка швейцарсько-української асоціації Vidnova Олеся Тарасенко, українці ризикують опинитися в ситуації, коли замість повноцінного перміту B їм видаватимуть дозвіл терміном на 1 рік, який все одно прив'язаний до статусу S. За словами експертки, продовження тимчасового захисту означає для кантонів додаткові фінансові зобов'язання. Саме з цієї причини місцева влада прагне будь-що зберегти поточну модель фінансування та уникнути різкого стрибка бюджетних витрат. У результаті, виплати залишатимуться на нинішньому рівні — фактично удвічі нижчому за стандартну соціальну допомогу для швейцарців.

Різниця між статусом S та пермітом B у реальних цифрах

Аби повною мірою осягнути масштаб потенційних втрат, варто проаналізувати поточні виплати за обома категоріями. Швейцарська система соціального забезпечення дуже чітко розмежовує обсяги допомоги для шукачів притулку та базову підтримку постійних резидентів.

Наразі соціальні виплати для українців зі статусом S у Цюриху варіюються в межах від 400 до 550 швейцарських франків на місяць (що орієнтовно становить від 22 до 30 тисяч гривень). Ці кошти призначені суто на особисті базові потреби: харчування, транспорт, одяг та засоби гігієни. Витрати на оренду житла та обов'язкову медичну страховку покриваються державою окремо, проте в межах надзвичайно жорстких лімітів, які змушують біженців обирати найдешевші варіанти проживання.

Натомість повноцінний перехід на стандартний перміт B передбачає кардинально інший рівень фінансової свободи. Власники такого дозволу мають змогу отримувати близько 1 030 – 1 070 франків на місяць (приблизно 56–58 тисяч гривень) лише на власні витрати. Крім того, стандартна система передбачає значно вищі ліміти на компенсацію вартості оренди квартир. Якщо пропозиція влади Цюриха набуде форми закону, українські біженці остаточно втратять можливість претендувати на це збільшення соціальної підтримки.

Чому Швейцарія робить ставку на працевлаштування біженців

Утримання великої кількості біженців обходиться федеральному та місцевим бюджетам у колосальні суми щороку. Замість тривалого надання пасивної фінансової допомоги, швейцарський уряд поступово, але впевнено змінює фокус на максимальну інтеграцію мігрантів у ринок праці.

Хоча українці зі статусом S мають законне право працювати з першого дня перебування в країні, рівень зайнятості серед них досі залишається нижчим за цільові показники уряду. Збереження низького рівня соціальних виплат після 2027 року, за задумом авторів нових правил, повинно стати потужним фінансовим стимулом. Влада очікує, що ризик залишитися на мінімальному забезпеченні змусить українців активніше відвідувати мовні курси, перекваліфіковуватися та погоджуватися на доступні вакансії, тим самим роблячи внесок у швейцарську економіку через податки.

Офіційна позиція влади та перспективи на 2027 рік

Федеральний уряд Швейцарії вже розробляє довгострокові стратегії щодо перебування українців у країні, спираючись на аналіз безпекової ситуації в Україні. Програма захисту є гнучкою, проте держава починає посилювати критерії її надання.

Як зазначають експерти Державного секретаріату з питань міграції Швейцарії (SEM), федеральна рада вирішила зберегти статус захисту S для українців щонайменше до 4 березня 2027 року. Рішення зумовлене тим, що безпечне повернення біженців додому у середньостроковій перспективі залишається неможливим. Проте водночас уряд делегує кантонам більше прав для оптимізації витрат і вводить певні обмеження щодо надання захисту для новоприбулих із відносно безпечних регіонів України. Це свідчить про те, що ера беззаперечної фінансової підтримки поступово добігає кінця.

Як це вплине на життя українців на практиці

Скорочення можливостей для отримання підвищеної соціальної допомоги є чітким сигналом від швейцарської влади: інтеграція та працевлаштування стають умовами виживання. Оскільки після п'яти років проживання фінансова підтримка не зросте, українцям доведеться розраховувати переважно на власні сили.

Для багатьох це означатиме необхідність інтенсивно вивчати офіційні мови країни (німецьку, французьку чи італійську, залежно від розташування кантону), підтверджувати свої дипломи через місцеві інстанції та активно шукати роботу. Швейцарія залишається однією з найдорожчих країн світу для життя, і вижити лише на 400–500 франків допомоги без додаткових джерел доходу у довгостроковій перспективі буде вкрай складно. Остаточне рішення щодо долі законопроєкту в Цюриху очікується ближче до весни 2027 року, що залишає українцям час на адаптацію до нових суворих реалій.