З наближенням Великодня багато українців планують відвідати могили рідних - проте в церковній традиції є чітке розмежування між часом для радості та часом для поминання померлих
Як пояснює протоієрей Віталій Клос, доктор богослов’я та проректор Київської православної богословської академії, на Великдень не заведено ходити на кладовище. За його словами, це найбільше християнське свято, яке символізує перемогу життя над смертю, тому воно має бути наповнене радістю, молитвою та вдячністю, а не сумом.
Священник наголошує: у день Воскресіння Христового віряни мають зосередитися на святі, провести час із родиною та взяти участь у богослужінні. Так само і протягом усього Світлого тижня після Великодня у храмах не проводять заупокійних служб, адже цей період присвячений лише радості Воскресіння.
Читайте також: Які квіти висадити на кладовищі: невибагливі та з тривалим цвітінням
Натомість для відвідування кладовищ у церковному календарі передбачено окремий день - Радоницю. Саме тоді, після завершення Світлого тижня, дозволено молитися за померлих і впорядковувати могили. У 2026 році цей день припадає на 21 квітня.
Віталій Клос зазначає, що Радониця має особливий зміст: це не день скорботи, а день, коли живі діляться радістю Воскресіння з померлими.
Традиція ж ходити на кладовище саме у Великдень виникла не в церковному середовищі, а значно пізніше - у радянські часи, коли люди не мали можливості відвідувати храми. Сьогодні священнослужителі радять дотримуватися церковних правил і не змішувати святкову радість із поминальними обрядами.
Отже, Великдень - це передусім свято життя і світла, а для вшанування пам’яті рідних краще обрати спеціально визначені для цього дні.