Малими кроками, але впевнено, щоденна традиція вшанування загиблих закріплюється в житті українців - щоранку о 9-й Україна завмирає на хвилину, щоб згадати тих, хто віддав життя у війні

Цей ритуал віднедавна набув нового формату - «Стою за…», запропонованого громадською організацією «Вшануй». Ідея полягає в тому, щоб зробити хвилину мовчання більш особистою: кожен долучається до неї з думкою про конкретних людей - загиблих, поранених або тих, хто продовжує боротьбу й потребує підтримки.

Катерина Даценко, співзасновниця ГО «Вшануй», розповідає про виклики, міфи та успіхи впровадження ритуалу.

Не диктатура і не примус - лише можливість вшанувати

Попри те, що указ про хвилину мовчання підписаний ще в березні 2022 року, впровадження ритуалу відбувається по-різному в різних містах.

- Декілька днів тому столиця вперше зупинила рух на Хрещатику, що стало знаковою подією для вшанування пам’яті загиблих. Влада довго наважувалася на це, частково через політичні процеси. Ми працювали з Координаційною радою з меморіалізації загиблих у війні, розробили кроки для впровадження хвилини мовчання, і коли голос громадськості став потужним, рішення вже не могли ігнорувати, - зазначає Даценко. 

Ритуал запроваджується без примусу: не зупиняють людей насильно, не втручаються у рух екстрених служб, не блокують критичні виробничі процеси. Важливо, що хвилина мовчання - це ініціатива «знизу», а держава забезпечує її легалізацію та технічну підтримку.

Міфи та реальність

За словами Даценко, найпоширеніші міфи:

1. «А що, операції і швидка допомога теж мають стояти?» - життя та здоров’я людей завжди пріоритетні, і рух екстрених служб не зупиняється.

2. «Це диктатура» - деякі порівнюють хвилину мовчання з «двома хвилинами ненависті» з роману Джорджа Орвелла «1984». Насправді ритуал масово запроваджено саме через ініціативу громадськості, а держава лише легалізувала його.

3. Примус до участі - не застосовується. Людина сама вирішує, чи зупинитися, а організатори створюють умови для того, щоб це стало можливим: звукові оголошення, плакати-нагадування, присутність патрульних.

Метроном, дзвони та локальні практики

Традиційний звук метроному, який використовували за радянських часів, нині обговорюють замінити на більш характерні для українських традицій звуки - дзвони або ритмічний такт барабанів.

- У Львові вирішили виключити сповіщення та метроном, у Харкові використовують дзвони, в Острозі після хвилини звучить державний гімн, у Чернівцях - «Боже Великий, єдиний». Це локальні ініціативи, які додають ритуалу унікальності та значущості, - пояснює Даценко.

Підтримка бізнесу та інновації

ГО «Вшануй» активно працює з бізнесом. Наприклад:

  • WorkUA розміщує на сайті банер з відліком часу: «Зупинись. Пам’ятай. Дій», який неможливо закрити, щоб підкреслити значення хвилини.
  • Uklon розмістив наліпки-нагадування в автівках, а водії зупиняються на хвилину мовчання.
  • Київстар і Vodafone розіслали sms-повідомлення та нагадування у додатках, Rozetka, Comfy та Приватбанк впровадили корпоративні ініціативи пам’яті.

Майбутнє вшанування

Інтерактивні формати, такі як «Дерево пам’яті» у Запоріжжі або меморіал ГУР у Києві, можуть існувати паралельно з традиційними плитами та монументами. Українці створюють нові способи пам’яті: пам’ятні таблички на лавках, вечори пам’яті, фестивалі на честь загиблих - все це поєднує фізичний простір і комунікативну пам’ять.

- Головне, не боятися долучатися до ритуалу та пам’ятних заходів, підтримувати родини загиблих. Це допомагає зберегти історії конкретних людей і дати їм життя в нашій пам’яті, - наголошує співзасновниця ГО «Вшануй».

Відгуки та спільність

Більшість людей реагує підтримкою: дякують за організацію та ініціативу. Негативні коментарі зазвичай залишають боти в соцмережах.

- Пам’ять - це не статистика, а історії конкретних людей. Ми зберігаємо їхні мрії, цінності, дрібниці життя. І хвилина мовчання - приклад того, як можна зберегти ці історії, - підкреслює Катерина Даценко.