Актор «Жіночого лікаря» з Кам'янського розповів, як потрапив до лав ЗСУ - подробиці

Актор Геннадій Василенко розповідає, що його акторське минуле допомогло йому потрапити до армії

Він намагався вступити до лав ЗСУ відразу після початку війни, але через відсутність військового досвіду спочатку приєднався до Київської тероборони. В червні 2022 року його офіційно мобілізували як добровольця. Актор зазначає, що його впізнали у військкоматі завдяки ролі у серіалі, що й сприяло його прийняттю  до лав ЗСУ. Василенко розповів про свій досвід навчання та службу у радіотехнічних військах, а також освоєння безпілотних систем. Його колеги по службі позитивно сприйняли його, адже він виконував всі обов’язки нарівні з ними. Василенко планує повернутися до акторської кар'єри після завершення війни.

Читайте також: Акторка з Кам'янського з'явиться сьогодні у серіалі "Сімейний консультант" на телеканалі "Дім"

Геннадій Василенко народився 27 липня 1988 року в смт Дніпровське Дніпропетровської області. Закінчив Харківську державну академію культури. З 2012 до 2017 року працював актором Академічного музично-драматичного театру імені Лесі Українки міста Кам’янське. Грав у серіалах «Дефективи» та «Швидка», а також у серіалах «Сага», «Іловайськ-2014. Батальйон “Донбас”», «Новорічний янгол», «Здамо будиночок біля моря», «Жіночий лікар 3», «Черговий лікар», пише detector.media .

Читайте також:  Відомий актор з Кам'янського, який зараз служить в ЗСУ, вийшов на зв'язок після довгої перерви

— Я після закінчення школи вступив у Дніпрі до Хіміко-технологічного університету, та вже на другому курсі вирішив його кинути, щоб стати актором. Але я з самого початку хотів бути саме кіноактором. Мене тоді надихав західний кінематограф. Проте вже студентом я закохався в театр, і коли мені запропонували в театрі Кам’янського роботу, я погодився і з кайфом відпрацював там п’ять років. Мені подобалося, бо ролі дійсно були дуже цікаві — Гамлет, Голохвастов. Не кожен молодий актор може отримати такі ролі, коли тільки починає працювати в театрі, а у Кам’янському мені їх довірили грати. І за це я завжди буду вдячний цьому театрові. Але все одно бажання стати саме кіноактором, яке спонукало мене кинути мій перший університет, нікуди не ділося. Тому мій переїзд до Києва був пов’язаний саме з цим. І моя дружина Аня  (актриса Анна Бахмут. — «ДМ»)  мене також дуже підтримувала в цьому — це було наше спільне рішення.

— Важко було зніматись у проєкті, у якому багато серій? У того ж серіалу «Швидка» було 4 сезони по 30 серій кожний, крім останнього.

— На початку було важко саме у роботі з пам’яттю. В театрі ти вчиш роль і далі протягом кількох років постійно її граєш. Тобто у тебе якась одна ділянка пам’яті відповідає за таке довготривале зберігання тексту в голові. Так, ти повторюєш текст перед виставою, якщо давно її не грав, але у будь-якому разі роль ти знаєш. Коли ти знімаєшся в кіно або в серіалі, тобі треба вивчити текст на одну сцену й потім його забути. Бо ти до нього вже ніколи не повернешся. Зіграв — забув. Тому на початку довготривала і коротка пам’ять трохи «конфліктували» у мене в голові. Та поступово ти звикаєш, пристосовуєшся і працюєш. Ми у «Швидкій» знімали по 20–25 хвилин екранного часу за один знімальний день. А це 30 сторінок тексту. Ти перед сценою текст вичитав, порепетирував, вийшов і зіграв її. Ще й щось зімпровізував. І все супер, все класно. В кіно трохи інша історія. Я не можу сказати, що робота в кіно ближча до театру, але там, на відміну від ситкому, треба більше працювати зі своїм героєм, пропрацьовувати взаємовідносини між різними персонажами. Це в чомусь схоже з роботою в театрі. Але, повторюся, коли пристосовуєшся, то нічого немає складного.

— Деякі актори, які зараз також служать у війську, знаходять можливість вириватися зі свого армійського життя та знімаються в якихось епізодах у серіалах. У вас подібної практики за ці півтора року служби не було?

— У мене не було і мені дійсно цікаво, як це у них виходить. Тому що вдома ти буваєш лише пару разів на рік у короткій відпустці або можеш заскочити на 2–3 дні, якщо випадає якась щаслива нагода. Тобто на те, щоб десь зніматися, просто немає часу. Але якщо чесно, то у мене і бажання зараз немає, щоб займатися якоюсь творчістю. В голові вже все перелаштувалося на війну. Ти весь сконцентрований на тому, щоб саме тут принести якусь користь своїй державі. Інколи, коли є якісь вільні пів години, можу десь посидіти та пописати якісь намітки майбутніх сценаріїв. Але це більше для того, щоб відволіктися трохи. Це для мене як якийсь особливий спосіб релаксу. Проте після перемоги я однозначно повернусь до акторської професії.