Дві великі сім’ї з села Троїцьке Синельниківського району виїхали до безпечнішої частини регіону

Для перевезення дітей використали пасажирський мікроавтобус, а меблі, техніку та інші необхідні речі завантажили у вантажівку.

Чому родини залишають Троїцьке

Троїцьке входить до Української сільської територіальної громади Синельниківського району. У серпні 2026 року село включили до переліку населених пунктів, де оголосили примусову евакуацію родин із дітьми. Загалом тоді йшлося про 2177 дітей із 16 населених пунктів трьох громад Синельниківщини.

За словами начальника Дніпропетровської ОВА Олександра Ганжі, батьки, опікуни та законні представники мали вивезти дітей на безпечніші території протягом місяця. До евакуації залучають Національну поліцію та благодійні організації, а маршрути визначають з урахуванням безпекової ситуації.

Саме тому виїзд двох родин із Троїцького є частиною ширшої евакуаційної кампанії в Синельниківському районі, а не окремою подією.

Рішення про евакуацію пов’язане зі зростанням небезпеки для цивільного населення. У матеріалі ТСН родина розповіла, що поблизу їхнього будинку вже були удари, а з весни почастішали атаки безпілотниками.


13 дітей - в одному автобусі, майно - у вантажівці

Особливістю цієї евакуації стало те, що родини перевозили не лише людей, а й значну частину побутових речей.

Мама Діана виїхала разом зі своїми дітьми та забрала із собою сестру з її малечею. На новому місці сім’ї планують облаштуватися разом, тому до вантажівки завантажили необхідні речі для подальшого проживання.

Такий формат евакуації для великих сімей має практичне значення. Після переїзду людям потрібно не просто знайти дах над головою, а й забезпечити дітей одягом, меблями, побутовою технікою та іншими речами, які складно придбати одразу після вимушеного переїзду.

Представник гуманітарної місії «Проліска» Віталій Воскобойник пояснював журналістам, що організація запустила окремий проєкт із перевезення майна людей приблизно за три місяці до цієї евакуації. Йдеться про можливість забирати з небезпечної території не тільки особисті речі, а й меблі та техніку.

Раніше про подібну практику розповідав і регіональний координатор гуманітарної місії «Проліска» Олексій Прима. У матеріалі «Суспільного Дніпро» він зазначав, що під час евакуації великих родин волонтери можуть використовувати вантажні автомобілі для перевезення меблів, побутової техніки та іншого майна.

Евакуація на Дніпропетровщині стає складнішою

Олексій Прима також звертав увагу на зміну умов, у яких проводяться евакуаційні виїзди. За його словами, небезпека тепер поширюється значно глибше від лінії бойового зіткнення, а дороги, якими користуються цивільні, також можуть бути небезпечними через атаки безпілотників.

У тому ж матеріалі зазначається, що протягом попереднього місяця гуманітарний центр евакуював понад 2000 людей, значна частина яких виїжджала із населених пунктів Синельниківського району. Для маломобільних людей, тяжкопоранених і вагітних використовують спеціалізований медичний транспорт.

Масштаб евакуацій на Синельниківщині зростав протягом 2026 року. Станом на 17 червня, за даними керівника ОВА, із району вже виїхали понад 49,5 тисячі людей. Тоді ж влада оголосила евакуацію родин із дітьми ще з 23 населених пунктів.

Після виїзду потрібна не лише нова адреса

Переїзд із прифронтового села пов’язаний не тільки з транспортом і пошуком житла. Людям доводиться адаптуватися до нового середовища, а дітям — переживати різку зміну звичного життя.

Психологиня гуманітарної місії «Проліска» Ірина працює з евакуйованими у транзитному центрі у Волоському на Дніпропетровщині. У матеріалі УВКБ ООН вона розповідає, що після обстрілів та вимушеного переміщення у дітей можуть спостерігатися страх, проблеми зі сном, гостра реакція на стрес та інші психологічні прояви. За її словами, підтримки потребують не лише діти, а й батьки, адже дорослим також складно стабілізувати свій стан після пережитого.

Таким чином, історія двох родин із Троїцького показує окремий аспект евакуації на Дніпропетровщині: великі сім’ї намагаються вивезти разом із дітьми частину звичного побуту. У випадку цих двох родин для цього знадобилися пасажирський автобус і окрема вантажівка, а нове місце для життя вони шукатимуть у безпечнішій частині області.